17 липня 1892 в селі Озеряни Борщівського району народився Ґайовський Прокіп-Петро - український громадський діяч, педагог.

У 1925 році емігрував до Канади. Був учитилем навчальних закладів «Рідної школи» Вінніпега, співредактором газети «Канадійський Фармер» (1947—1953).

Займав посаду секретаря Українського народного дому (1943) і Канадсько-українського інституту «Просвіта» (1934—1940). Був також діяльний в інших організаціях.

Відступаючи під натиском переважаючих сил противника, УГА й керівництво ЗУНР 16–17 липня 1919 р. перейшли Збруч на схід і вступили у Велику Україну. Втративши свою територію, ЗУНР як держава перестала існувати, хоч її уряд до березня 1923 р. продовжував діяти в еміґрації (у Відні). Зокрема, вранці 17 липня 1919 р. жителі Ланівців Борщівського району були свідками відходу УГА за р. Збруч.

16–17 липня 1944 р. відбувся бій між боївкою УПА, що діяла поблизу с. Горошова, нині Борщівського району і загоном НКДБ. Загинули 33 повстанці (14 – із Горошови), 19 узято в полон і ув’язнено у чернівецькій тюрмі (11 – горошівчан). Восьмеро з них розстріляно; М. Боднарчука, І. Антонійчука й А. Лопатнюка засуджено на 20 років сталінських концтаборів.

17 липня 1944 р. – Самооборонний Кущовий Відділ знищив в с. Сапогів, нині Борщівського району молочарню і сільраду.