20-річного ветерана Вадима Цукерника тримають у львівській в'язниці
Країна парадоксів та вседозволеності, непроглядної бюрократії та корупції починаючи від самих низів і закінчуючи людьми, які представляють нашу державу на світовій арені. Здається, що в час війни, коли одні ризикують життям і проливають кров, можновладці, які здатні хіба що на піар та жалюгідні подачки для тих, хто не дав загарбникам викинути їх з владних кабінетів, хто захищав землю, яку вони продовжують щоденно грабувати, могли б бути більш стриманими в своєму терорі. Але ні, поступово, крок за кроком влада "закручує гайки", розігруючи трагікомедію за російським сценарієм.
Спочатку тиснуть на засоби масової інформації, далі беруть під контроль Інтернет та наділяють повноваженнями правоохоронців, які повинні стати сторожовими собаками режиму і будуть при першому ж наказі кидатись на людей, які мають протилежні погляди. І все це на фоні існування суддів, які давно прогнили і продались, прокурорів, які живуть в царських хоромах, чиновників та лакеїв, для яких команда з гори важливіша за будь-які норми та Закон.
В першу чергу ЗМІ провладних олігархів та вся існуюча система кинулась безжально паплюжити честь добровольчих батальйонів - людей, які в самий важкий період війни кинулись захищати нашу землю, юних хлопців та старих дядьків, які без вагань готові були віддати життя, щоб прийдешні покоління жили у вільній та процвітаючій Україні.
Не оминула своєю увагою каральна машина режиму і наш маленький Борщів, куди сьогодні зранку навідались поліцаї зі славетного Львова, щоб провести блискавичну спецоперацію по затриманню 20-річного хлопця, який ще недавно зі зброєю в руках захищав на далекому та залитому кров'ю Сході нашу рідну країну. Зграя дебелих спецназівців зі зброєю в руках увірвалась в заспану домівку юного Вадима Цукерника, якого називати ветераном якось дико і страшно. Ми звикли, що ветерани старенькі та немічні, що вони уже далеко не молоді і ходять в медалях і орденах. А він став ним лишень у своїх 19 років.
В свої 18 він добровольцем пішов на фронт, знаючи, що може стати калікою, може потрапити в полон і загинути. І він точно не міг думати, що повернувшись додому, де на нього чекала кохана дівчина, доведеться потрапити в залізні лапи спецназівців, більшість з яких служать в поліції ще з часів Януковича і які таких як Вадим називають "майданутими".
Повернувшись з фронту, він відразу ж включився в волонтерський рух, намагався щось змінити в рідному Борщеві, допомагав громадським активістам відстоювати права таких самих вояків та ветеранів. Вадим щиро вірив і вірить, що цю країну потрібно змінювати. Але, схоже на те, його погляди не співпадають з поглядами тих, для кого війна стала чудовим приводом для того, щоб законсервувати цю систему на десятиліття.
Спостерігаючи за цією ситуацією, яка стала якимось втіленням фарсу та безкарності, виникає подив, де ж були такі самі екс-беркутівці, коли двох наших звичайних поліцейських вбили в Бабинцях. Невже один Вадим заслужив на те, щоб за ним виїхала ціла команда спеців з далекого Львова? І навіщо було правоохоронцям стріляти в будинку, де не було знайдено ні зброї, ні вибухівки, а сам Вадим не чинив опору?
За попередньою інформацією, отриманою борщівськими волонтерами, які займаються звільненням борщівського ветерана, зараз Вадим знаходиться в сумнозвісній львівській в'язниці на Лонцького.
Спочатку тиснуть на засоби масової інформації, далі беруть під контроль Інтернет та наділяють повноваженнями правоохоронців, які повинні стати сторожовими собаками режиму і будуть при першому ж наказі кидатись на людей, які мають протилежні погляди. І все це на фоні існування суддів, які давно прогнили і продались, прокурорів, які живуть в царських хоромах, чиновників та лакеїв, для яких команда з гори важливіша за будь-які норми та Закон.
В першу чергу ЗМІ провладних олігархів та вся існуюча система кинулась безжально паплюжити честь добровольчих батальйонів - людей, які в самий важкий період війни кинулись захищати нашу землю, юних хлопців та старих дядьків, які без вагань готові були віддати життя, щоб прийдешні покоління жили у вільній та процвітаючій Україні.
Не оминула своєю увагою каральна машина режиму і наш маленький Борщів, куди сьогодні зранку навідались поліцаї зі славетного Львова, щоб провести блискавичну спецоперацію по затриманню 20-річного хлопця, який ще недавно зі зброєю в руках захищав на далекому та залитому кров'ю Сході нашу рідну країну. Зграя дебелих спецназівців зі зброєю в руках увірвалась в заспану домівку юного Вадима Цукерника, якого називати ветераном якось дико і страшно. Ми звикли, що ветерани старенькі та немічні, що вони уже далеко не молоді і ходять в медалях і орденах. А він став ним лишень у своїх 19 років.
В свої 18 він добровольцем пішов на фронт, знаючи, що може стати калікою, може потрапити в полон і загинути. І він точно не міг думати, що повернувшись додому, де на нього чекала кохана дівчина, доведеться потрапити в залізні лапи спецназівців, більшість з яких служать в поліції ще з часів Януковича і які таких як Вадим називають "майданутими".
Повернувшись з фронту, він відразу ж включився в волонтерський рух, намагався щось змінити в рідному Борщеві, допомагав громадським активістам відстоювати права таких самих вояків та ветеранів. Вадим щиро вірив і вірить, що цю країну потрібно змінювати. Але, схоже на те, його погляди не співпадають з поглядами тих, для кого війна стала чудовим приводом для того, щоб законсервувати цю систему на десятиліття.
Спостерігаючи за цією ситуацією, яка стала якимось втіленням фарсу та безкарності, виникає подив, де ж були такі самі екс-беркутівці, коли двох наших звичайних поліцейських вбили в Бабинцях. Невже один Вадим заслужив на те, щоб за ним виїхала ціла команда спеців з далекого Львова? І навіщо було правоохоронцям стріляти в будинку, де не було знайдено ні зброї, ні вибухівки, а сам Вадим не чинив опору?
За попередньою інформацією, отриманою борщівськими волонтерами, які займаються звільненням борщівського ветерана, зараз Вадим знаходиться в сумнозвісній львівській в'язниці на Лонцького.
