Головна » 2017 » Квітень » 3 » Борщівська сорочка: у Тернополі майстрині відроджують унікальну техніку вишивки (ФОТО)


Борщівська сорочка: у Тернополі майстрині відроджують унікальну техніку вишивки (ФОТО)

23.10.2017
Автор: Sashko
Коментарі: 0
Переглядів: 695


Борщівські вишиванки вже давно стали справжньою візитівкою Тернопілля. Ними захоплюються і відомі дизайнери, і високопоставлені чиновники. У цих сорочках ніби зберігся на віки генетичний код мальовничого Придністров’я, трагічна і багата історія його мешканців. Та, на жаль, з кожним роком меншає тих, хто отримав у спадок від матерів і бабусь знання і таємниці створення борщівських сорочок. Часто можна прочитати й те, що ця техніка втрачена. На щастя, це не так. З’явилися науковці, які зберегли для майбутніх поколінь унікальну вишивку, а нещодавно у Тернополі заснували школу, де навчають її премудростей. Тож, якщо ви завжди мріяли вишити борщівську сорочку – це цілком реально. Таємниці наддністрянської вишивки дізнавався «Наш ДЕНЬ».

Школу борщівської народної сорочки заснували тернополянки Майя Юркевич, Лариса Овчарук та Вікторія Кривоніс. Під час фестивалю у Борщові вони настільки захопилися унікальним мистецтвом місцевої вишивки, що вирішили об’єднатися і відроджувати його разом. Сьогодні до них приєдналося багато охочих. Серед учнів – не лише жінки, а й інколи бувають чоловіки. А проводити заняття їх запрошують навіть у столицю.





– У нашій спільноті ми опановуємо різноманітні борщівські техніки, вдосконалюємо свої вміння, обмінюємося досвідом, – розповідає Майя. – Зазвичай, збираємося щосуботи. Багато учасниць нашої школи вже почали вишивати свої перші борщівки. Звісно, зараз наші сорочки не будуть мати такого автентичного вигляду. Адже ми використовуємо сучасну тканину та нитки. Але для того, щоб сорочка була більш автентичною, варто взяти конопляне полотно. Але час іде, все змінюється. Хтось хоче вишити автентичну сорочку, інший навпаки – сучасну. Не потрібно боятися експериментувати і творити. Адже унікальність борщівських сорочок у їх оригінальності та неповторності.




Майя Юркевич розповідає, що бажання вишити собі борщівську сорочку з’явилося у неї після купівлі книги подружжя Людмили та Олексія Покусінських про борщівську вишивку. Їх робота є практично енциклопедією борщівської вишивки, технологію якої вважали втраченою. У цій книзі детально описані матеріали, крій, техніка шиття, які використовували борщівські майстри. Дослідники подали схему крою кожної сорочки та технологію вишивки. Вони детально і доступно показали на малюнках, як виконувати стібки голкою та ниткою.

– Технік борщівської вишивки є понад півсотні, – додає Майя. – Багато з них доступні і їх легко можна опанувати, вишивати ними і передавати з покоління в покоління. Зберегти і відродити ці давні техніки дуже важливо. Адже є багато випадків, коли діти та внуки із різних причин не перейняли це вміння у своїх матерів і бабусь. Буває, майстрині просто не хочуть ділитися своїм досвідом і тримають в таємниці. А ще болить душа, що на початку 90-х багато сорочок просто знищували і спалювали. Бувало, навіть використовували як ганчірки. Це був такий період, коли багато людей знімали зі стін старі образи і рушники, а натомість вішали сучасні. У ті часи багато цінних сорочок було втрачено, вивезено за кордон. Також бабусь ховали у вишиванках. Адже згідно з традицією, жінка повинна була мати більше 15 сорочок – на вихід, до церкви, буденку, на весілля, на смерть…






Цікаво, що жіночі борщівські сорочки переважно вишиті чорним. Є багато легенд про причину – одні пояснюють, що це символізує смуток і жалобу, інші – що це уособлює колір землі і є оберегом. А от чоловічі сорочки з Борщова – вишиті кольоровими нитками або ж білим по білому. А ще борщівки не кроїли ножицями, а робили це крій-ниткою вручну.

Майя настільки захопилася борщівкою, що навіть оздобила собі пальто машинною вишивкою у борщівському стилі. Вона вважає, що варто популяризувати борщівську вишивку не лише серед дорослих, а й серед дітей та молоді. Також можна використовувати борщівські мотиви в оздобленні молодіжного одягу в етностилі.

Дівчина переконана – вишивання борщівської сорочки покращує і духовний, і фізичний стан.

– Коли сідаю вишивати сорочку – це таке умиротворення і спокій, – зізнається Майя. – А одного разу захворіла перед майстер-класом у Києві. Але почала вишивати, ділитися знаннями і так захопилася, що додому повернулася здоровою. Взагалі, щоб вишити і носити борщівку, варто усвідомити, що це таке. Це – не просто данина моді. Це частина нашої культурної і духовної спадщини, а не лише одяг та атрибут гардеробу.


Борщівська сорочка вже стала брендом не лише в Україні, а й за кордоном. Сьогодні інші регіони також цікавляться цією технікою вишиття. Тернопільські майстрині вже провели навчання у Києві та Львові, є запрошення і в інші міста.

Тим же, хто мріє вишити свою першу борщівську сорочку, Майя насамперед радить визначитися із фасоном – буде вона автентична чи сучасна. Далі обрати тканину. Це може бути конопляне полотно – як сучасне, так і домоткане з бабусиної скрині. Або ж льон українського чи закордонного виробництва. Нитки беремо сучасні – бажано 100% вовна. Їх можна придбати у магазині для в’язання. А ще обов’язково варто підібрати товщину нитки до тканини. Головне – бажання і наполегливість. І тоді у вас з’явиться власна борщівська сорочка!

Юлія Томчишин, Наш День
Переглядів: 695

Коментарі

avatar