Головна » 2016 » Серпень » 25 » Борщівські полісмени розповіли, якими були загиблі колеги


Борщівські полісмени розповіли, якими були загиблі колеги

22.08.2017
Автор: Sashko
Коментарі: 0
Переглядів: 1294


«Андрійку, вставай» - просили колеги, застібаючи йому сорочку під розірваною на шмаття тканиною бронежилета та одягаючи взуття. Поліцейські, які перебували в епіцентрі подій на Борщівщині, тоді не могли повірити, що товариша вже немає серед живих…

«Наш Сашка – справжня гроза бандитів і злодюг, Професіонал, Офіцер і Людина з великої букви», - так колеги відгукуються про Сашка Рудика, який першим серед правоохоронців загинув від рук убивці у Бабинцях.

Обох поліцейських, які загинули 23 серпня від рук «борщівського стрільця», поховають 25 серпня. Сашка Рудика проводжатимуть в останню путь в рідному селі Шупарка Борщівського району о 9-тій ранку. Андрія Чернятинського ховатимуть за кілька десятків кілометрів від колеги – в рідному селі його батьків Сапогів, що теж на Борщівщині. Похорон розпочнеться о 14.00.

Скажу відверто: всі плакали… Ви не бачили, що тут творилось, коли привезли тіла хлопців. Вам просто словами не передати. Плакали всі. Навіть ті, хто по житті зовсім не плаче, - щораз зупиняючись, аби опанувати себе, розповів Ігор Рибачок, заступник начальника Борщівського відділення поліції Чортківського відділу поліції головного управління нацполіції в області. Чоловік був поруч, коли загинули його колеги.


Наш Сашко – Людина, Офіцер, Професіонал. Все – з великої букви

Вся тернопільська поліція шокована звісткою про загибель двох колег, а в головному управлінні оголосили день жалоби. Голова Нацполіції України Хатія Деканоїдзе назвала день убивства двох силовиків з Борщівщини «чорним днем для поліції України». А колеги, які пліч-о-пліч працювали із загиблими поліцейськими, досі не можуть прийти до тями та повірити, що хлопців вже немає. Хоча більшість була поруч з ними і на власні очі бачили, як тих убили…

30-річний Олександр Рудик був начальником розшуку Борщівського району, - розповів Ігор Рибачок. – Знав, як організувати роботу і вмів спілкуватись з людьми. Часто допомагав хлопцям. Де потрібно – допомагав, практично у всіх питаннях проявляв ініціативу, не боявся роботи і був Людиною з великої букви, - так колеги згадують про Сашка. Кажуть, прекрасно орієнтувався в законодавчій базі і навіть в спірних питаннях принципово ставав на бік законності. Спокійний, виважений, розсудливий, але водночас Сашко був справжньою грозою місцевих бандитів. Як потрібна допомога – він перший, - пригадують колеги. – Його поважали колеги і боялись місцеві злодюги. Дуже і дуже хороший чоловік. Словом, Людина, Офіцер, Професіонал – і все з великої букви. Чесно, не знаємо, як ми будемо без нього…


Олександр Рудик з правоохоронців загинув першим. Це сталось близько 4-ої ранку.

В Сашка - поранення в шию, стріляли з дробовика, - пригадує Ігор Рибачок. – Я ніс його на руках, ми на руках передавали і вкладали в «Ниву»… «Швидка» ще тоді не доїхала. Не встигли виїхати з села, Сашки вже не стало, помер в машині.


Як стало нам відомо, Сашко Рудик не так давно одружився і в родині саме чекали на поповнення…

За кілька годин до загибелі Андрій жартував і всіх заспокоював: «Все буде добре»

За Андрія Чернятинського, інспектора Борщівського відділення поліції, колеги в один голос говорять: «Андрійко – це душа. Це – Людина». Хто і що не попросив би – послухає, виконає, пригадують працівники Борщівського відділення. 31-річний капітан загинув від рук стрільця миттєво. Сиротою залишився син, який за кілька днів піде у перший клас… – В той день, як все сталось, він був у складі групи швидкого реагування, сів за кермо, - пригадує Ігор Рибачок. – Ще жартував, мовляв, Михайлович, подивишся, що все в нас буде добре. Всі ще посміялись від душі…


Коли під’їжджали до села, нам повідомили, що чоловік убив свою дружину. Більшість часу Андрій працював в превентивній поліції, колишній дільничний. Обслуговував кілька сіл, в т.ч. і Бабинці. Ми ще питали у нього, мовляв, знаєш, куди їхати? – пригадують колеги. – Він жартома видав: «Ображаєте. Я тут кожен кущ знаю».


Його знали у цих селах і поважали всі. На кожен виклик, повідомлення виїжджав, розбирався, допомагав і кожну проблему намагався вирішити справедливо. І жодної скарги на нього – ані від мешканців, ані від керівництва. Знайомим був і зі «стрільцем» Олексою, ще намагався з ним поговорити, заспокоїти. Від його ж рук загинув за кілька годин.

Андрійко загинув миттєво, - стримуючи емоції, згадують колеги. – Той вистрелив в ліве плече – буквально над пластиною попав. Тканину від «броніка» пошматувало…


Коли почалась стрільба, згадують правоохоронці, до них підбіг Олексин сват. Мовляв, хлопці, важайте, бо Олекса цілить мітко і однією рукою може зарядити –розрядити двостволку. На лету може голуба застрілити.

«Андрійку, вставай» - просили колеги, застібаючи йому сорочку під розірваною на шмаття тканиною бронежилета, поправляючи штани та одягаючи взуття. Поліцейські, які перебували в епіцентрі подій на Борщівщині, тоді не могли повірити, що товариша вже немає серед живих. Тоді, пригадують, вже було світло. Щоб Андрія винести, хлопці вогнем нас прикривали, - пригадує Ігор Рибачок. – Хотіли перенести в «швидку», але нам відмовили, бо, як казали, - вони тільки живих возять. Поклали його на землю, під кущ. Поставили поруч «бронік» і накрили ковдрою. Відділення поліції осиротіло, колеги в жалобі і розпачі. «Бог справді забирає кращих» - так думають усі, хто особисто знав Сашка і Андрія.


P.S. Редакція висловлює щирі співчуття родинам загиблих правоохоронців, їхнім друзям і колегам. Нехай з Богом спочивають...

Джерело: 20 хвилин
Переглядів: 1294

Коментарі

avatar