Турильче, Борщівщина. Є тут на диво елегантний костел, який зберігся трохи краще за «побратимів» в Ковалівці та Сороцькому. Звели його 1871 року - тому це, знов-таки, стилізація: під готику з елементами ренесансу. І стилізація дуже вдала. Рештки оздоблення костельного інтер'єру.

Будівництво спонсорував такий собі граф Ян Старжевський (тому зрозумілою стає і присвята храму, хоча і не Святому Іоаннові, але відомому чеському святому XІV ст. Янові Непомуку). Причому дідичем Турильче граф не був, але чомусь зафундував споруду саме тут – і не аби яку, а дуже пишну, оздоблену цінним мармуром, з численними скульптурами та вибагливим різьбленням.

На фасаді костелу встановлені фігури апостолів Петра та Павла, через що його іноді, навіть у краєзнавчих роботах, вважали присвяченим цим святим. В інтер’єрі досі можемо бачити розп’яття, вівтар, фігури святих, у т.ч. Св. Яна.

Саме тому сюди варто їхати: костел в Турильче, здається, чи не найбільше відповідає критерію «краса, яку ще можна врятувати». А рятувати його треба – частина склепіння вже загрозливо просідає, в стінах тріщини, усі скульптури та інші фрагменти інтер’єру потребують негайної реставрації.

Храм належав парафії, яка, окрім мешканців самого Турильче, об’єднувала ще й сусідні села Вербівку, Пилипче, Трійцю. Напередодні Другої світової війни ця парафія налічувала півтисячі вірних.