Галина Огородник: Ми, жінки, піддатливі: десь посміхнемось, десь підемо на компроміс, десь скажемо потрібне слово.
Нині у 17 районах Тернопільської області є 410 сільських/селищних рад і громад; 11 міських рад і одна міська громада. Згідно з результатами минулих виборів (2015 року), по всій області керівницями сіл/селищ/громад стали 115 жінок, що становить 28%.
Серед голів з 11 міських рад є лише 2 жінки, що у відсотках становить 18%.
Серед 89 кандидатів, які балотувалися на посаду міського голови, були 9 жінок, що виражається у 10%.
Напередодні минулих виборів Фонд Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва опублікували результати опитування «Україна напередодні місцевих виборів: жовтень 2015», в якому брали участь 2040 респондентів.
За результатами опитування при голосуванні за кандидата на посаду мера (сільського голови) головними критеріями для виборців будуть особиста чесність, некорумпованість (56%), здатність відстоювати інтереси міста (села) перед центральною владою (32%), розуміння і обстоювання інтересів жителів міста (села) (31%), наявність конкретних пропозицій щодо вирішення проблем міста (села) (30%), досвід господарчої роботи, знання комунального господарства (28%).
Також при голосуванні за кандидатів до органів місцевого самоврядування вирішальне значення для виборців матиме насамперед особистість кандидатів (47,5%), допомога жителям округу (39%) та попередня діяльність (31%).
Якщо інтерполювати досвід українських респондентів на жителів Тернопільщини і поглянути на результати виборів, то виходить, що традиційно на чоловіків покладають більше надій та їм більше довіряють. Адже як інакше пояснити, що серед кандидатів на мера у деяких міських радах – Бучацькій, Гусятинській, Збаразькій, Кременецькій, Тернопільській, Шумській не було жодної жінки.
«В районі є 5 громад, я одна жінка. Але знаєте що? Ми, жінки, піддатливі: десь посміхнемось, десь підемо на компроміс, десь скажемо потрібне слово. А чоловіки деколи дуже негнучкі», – говорить Галина Огородник, голова Більче-Золотецької територіальної громади з 2016-го року.
До того вона була сільським головою (з 2013-го року), а ще перед тим – землевпорядницею у сільській раді.
Каже, що жителі громади обрали очільницею саме її, бо в останні роки вона багато чого встигла зробити і мала хороший попередній досвід.
На останніх виборах було четверо кандидатів – 2 чоловіки і 2 жінки. Признається, що не мала грошей на агітацію, але ходила на зустрічі з громадою, хоча золоті гори не обіцяла. Мабуть, це і зіграло свою роль.
«За рік існування об’єднаної громади зроблено багато»,- каже Галина Петрівна.
Зокрема це поточні ремонти в школі, дитсадку, бібліотеці.
На баланс сільської ради взяли заклади освіти, культури та медицини.
Встановили у селі твердопаливні котли, які будуть опалюватися сухостоєм із Більче-Золотецького парку.
Огородник каже, що пробує навіть отримувати закордонні гранти. От недавно заповнила заявку на утримання і реконструкцію Більче-Золотецького парку в рамках транскордонного співробітництва.
Борщівський район
19 сільських рад та громад + 1 міська громада
26,3% жінок, які є головами сільських рад (5 жінок)
На голову міської громади балотувалися 8 кандидатів, з яких лише 2 жінки (25%)
Що буде далі?
Вікторія Подгорна, експертка у сфері політики і стратегічнго розвитку міст, ГО “Громадська Рада Смарт-сіті”,Реанімаційний пакет реформ Київ – РПР Київ, переконана що кількість жінок в місцевому самоврядуванні буде зростати.
«Тут все залежить від солідарності жінок депутатів в радах. Вони повинні більш послідовно і консолідовано працювати по просуванню жінок на посади голів рад», – переконана експертка.
Вона говорить, що соціум та медіа часто маргіналізують жіночу солідарність, вважаючи її «бабським бунтом» або рудиментом часів Клари Цеткін та Рози Люксембург.
«Дуже часто за цим приховані сексизм та протидія чоловіків проти присутності жінок у політиці. Яку вони вважають «своєю сферою», – говорить Подгорна.
Другий чинник, чому жінки не балотуються, пов’язаний з внутрішньою політикою партій, де також домінують чоловіки, які не узгоджують висування кандидатур жінок.
«І третя причина – жінки в умовах існуючою політичної системи, де основу складають неформальні зв’язки та типи відношень, поза правилами – “понятіями” – жінки часто почувають себе невпевненими, бо виключені зі стратегічного процесу прийняття рішень та мають обмежений доступ до фінансових ресурсів», – говорить експертка.
Алла Онупрієнко, eкспертка в сферах конституційної реформи, децентралізації, прав людини, соціальної політики, місцевого самоврядування, взаємодії органів влади з інститутами громадянського суспільства, виборчого процесу; завідувачка наукового сектору НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України.
Пані Онупрієнко вважає, що з децентралізацією у жінок дедалі менше шансів пробитися у місцеву політику.
«У територіальних громад з’явилася реальна влада та гроші, тому жінок почали відтісняти», – говорить вона.
За її спостереженнями спрацьовують різні механізми: стереотипне сприйняття («політика – чоловіча робота»), не достатня впевненість жінок, подвійні стандарти і, великою мірою, суспільний тиск.
Оксана Кузьменко, для «50%»
Серед голів з 11 міських рад є лише 2 жінки, що у відсотках становить 18%.
Серед 89 кандидатів, які балотувалися на посаду міського голови, були 9 жінок, що виражається у 10%.
Напередодні минулих виборів Фонд Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва опублікували результати опитування «Україна напередодні місцевих виборів: жовтень 2015», в якому брали участь 2040 респондентів.
За результатами опитування при голосуванні за кандидата на посаду мера (сільського голови) головними критеріями для виборців будуть особиста чесність, некорумпованість (56%), здатність відстоювати інтереси міста (села) перед центральною владою (32%), розуміння і обстоювання інтересів жителів міста (села) (31%), наявність конкретних пропозицій щодо вирішення проблем міста (села) (30%), досвід господарчої роботи, знання комунального господарства (28%).
Також при голосуванні за кандидатів до органів місцевого самоврядування вирішальне значення для виборців матиме насамперед особистість кандидатів (47,5%), допомога жителям округу (39%) та попередня діяльність (31%).
Якщо інтерполювати досвід українських респондентів на жителів Тернопільщини і поглянути на результати виборів, то виходить, що традиційно на чоловіків покладають більше надій та їм більше довіряють. Адже як інакше пояснити, що серед кандидатів на мера у деяких міських радах – Бучацькій, Гусятинській, Збаразькій, Кременецькій, Тернопільській, Шумській не було жодної жінки.
«В районі є 5 громад, я одна жінка. Але знаєте що? Ми, жінки, піддатливі: десь посміхнемось, десь підемо на компроміс, десь скажемо потрібне слово. А чоловіки деколи дуже негнучкі», – говорить Галина Огородник, голова Більче-Золотецької територіальної громади з 2016-го року.
До того вона була сільським головою (з 2013-го року), а ще перед тим – землевпорядницею у сільській раді.
Каже, що жителі громади обрали очільницею саме її, бо в останні роки вона багато чого встигла зробити і мала хороший попередній досвід.
На останніх виборах було четверо кандидатів – 2 чоловіки і 2 жінки. Признається, що не мала грошей на агітацію, але ходила на зустрічі з громадою, хоча золоті гори не обіцяла. Мабуть, це і зіграло свою роль.
«За рік існування об’єднаної громади зроблено багато»,- каже Галина Петрівна.
Зокрема це поточні ремонти в школі, дитсадку, бібліотеці.
На баланс сільської ради взяли заклади освіти, культури та медицини.
Встановили у селі твердопаливні котли, які будуть опалюватися сухостоєм із Більче-Золотецького парку.
Огородник каже, що пробує навіть отримувати закордонні гранти. От недавно заповнила заявку на утримання і реконструкцію Більче-Золотецького парку в рамках транскордонного співробітництва.
Борщівський район
19 сільських рад та громад + 1 міська громада
26,3% жінок, які є головами сільських рад (5 жінок)
На голову міської громади балотувалися 8 кандидатів, з яких лише 2 жінки (25%)
Що буде далі?
Вікторія Подгорна, експертка у сфері політики і стратегічнго розвитку міст, ГО “Громадська Рада Смарт-сіті”,Реанімаційний пакет реформ Київ – РПР Київ, переконана що кількість жінок в місцевому самоврядуванні буде зростати.
«Тут все залежить від солідарності жінок депутатів в радах. Вони повинні більш послідовно і консолідовано працювати по просуванню жінок на посади голів рад», – переконана експертка.
Вона говорить, що соціум та медіа часто маргіналізують жіночу солідарність, вважаючи її «бабським бунтом» або рудиментом часів Клари Цеткін та Рози Люксембург.
«Дуже часто за цим приховані сексизм та протидія чоловіків проти присутності жінок у політиці. Яку вони вважають «своєю сферою», – говорить Подгорна.
Другий чинник, чому жінки не балотуються, пов’язаний з внутрішньою політикою партій, де також домінують чоловіки, які не узгоджують висування кандидатур жінок.
«І третя причина – жінки в умовах існуючою політичної системи, де основу складають неформальні зв’язки та типи відношень, поза правилами – “понятіями” – жінки часто почувають себе невпевненими, бо виключені зі стратегічного процесу прийняття рішень та мають обмежений доступ до фінансових ресурсів», – говорить експертка.
Алла Онупрієнко, eкспертка в сферах конституційної реформи, децентралізації, прав людини, соціальної політики, місцевого самоврядування, взаємодії органів влади з інститутами громадянського суспільства, виборчого процесу; завідувачка наукового сектору НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України.
Пані Онупрієнко вважає, що з децентралізацією у жінок дедалі менше шансів пробитися у місцеву політику.
«У територіальних громад з’явилася реальна влада та гроші, тому жінок почали відтісняти», – говорить вона.
За її спостереженнями спрацьовують різні механізми: стереотипне сприйняття («політика – чоловіча робота»), не достатня впевненість жінок, подвійні стандарти і, великою мірою, суспільний тиск.
Оксана Кузьменко, для «50%»
