Як Андрей Шептицький сповідав важкохворих на Борщівщині
1 листопада минає 72 роки по смерті митрополита Андрея Шептицького. Праведник віри - таким знають Шептицького в усьому світі. А для України Митрополит Андрей - одна з найвеличніших постатей української церкви. Його вчинками завжди керували любов до людей, правди та чесності, і, мабуть, саме тому Андрей Шептицький здобув повагу та любов українців.
Як Андрей Шептицький сповідав важкохворих на Борщівщині
Цю сторінку з життя Митрополита детально дослідив викладач історії України Борщівського агротехнічного коледжу Володимир Гіщинський. Багато років він працює над цією темою, досліджуючи її у Львівському архіві та Постуляційному центрі А. Шептицького.
26 лютого – 1 березня 1900 р. у Василіянському монастирі апостолів Петра і Павла в селі Михайлівці перебував Станіславівський єпископ Андрей Шептицький. Він проводив тут духовні реколекції для двадцяти семи священників Кудринецького, Скала-Подільського, Заліщицького деканатів УГКЦ. Під час перебування в селі Михайлівці преосвященний владика Андрей відвідав декілька парохій краю. 2 березня 1900 року, відбуваючи з реколекцій, владика Андрей відвідав і Борщів. Тут він побував у церкві Успіння Пречистої Діви Марії, де молився перед Борщівською іконою Пресвятої Богородиці. Також він зробив візит до відомого громадського діяча, адвоката Михайла Дорундяка, будинок якого знаходився у Борщеві на місці, де нині стоїть пам’ятник Т. Шевченку.
Ця подія мала неабиякий резонанс. Адже єпископ відвідав найвіддаленіші села нашого подільського краю. Цьому візиту була присвячена серія матеріалів у газеті «Діло» за лютий-березень 1900 року. Зокрема, в одному із номерів у рубриці «Справи церковні» йшлося, що з 26 лютого по 1 березня включно Андрей Шептицький, єпископ Станіславський, відбував духовні реколекції для священиків у Михайлівці поблизу Мельниці-Подільської. Повідомляється також, що «Наш преосвященний владика просто мистець в уділенні реколекційних наук. Слово його, разом із незрівнянною теоретичною ерудицією, так сповнене теплого серця, що в серце слухача переливає неописану радість, а розум роз’ясніє наскрізь ясно, в доступності точно виконаною наукою. Слухаєш і не наслухаєшся! Треба віддати належне, що владика не сипле на голову грішника граду громів гніву Божого, не кляне його жорстокими погрозами і тим самим береже від грішної розпуки. Не судить передчасно, але як люблячий батько просить про покаяння витривало, безнастанно, а коли побачить у грішника хоча б промінчик доброї волі до поправи, роздуває іскру жалю і зараз голубить і пригортає розкаяного блудного сина до свого люблячого батьківського серця».
Тут же читаємо, що «дня 2 березня владика відслужив на монастирському подвір’ї службу Божу, при якій всі священики запричастились, а наприкінці служби промовив до тисячного зібрання народу. У вільних хвилинах відвідав кілька близьких церков і парафій, відтак виїхав до Борщева а потім мав виїхати до Чорткова у справі будови там церкви».
Шептицького називали священиком для народу. І це справді так було, адже він дуже любив людей, служив їм вірою і правдою. «На першому місці має бути церква, за нею – школа, читальня, християнська крамниця, народна інституція, це все не може, не має бути позбавлене уваги, опіки та великої любові доброго душ пастиря», вважав єпископ. А ще йому належать такі слова: «Хата священика доброго – це дім потіхи та поради для всіх тих, що їх б’є лиха доля, що їх мучать погані люди. В хаті священика повинна радо шукати і легко знайти розраду кожна плачуча вдова, сирота».
У тій же газеті «Діло» повідомляється, що під час відправ, які служив владика у наших селах і Борщеві, до святого причастя «вклякало багато соток люду», що свідчить про важливість візиту такої великої духовної особи.
Далі читаємо: «За весь час реколекцій щиру вдячність відчували згромадження священників для оо. Василіян: ігумена Чаплинського і місіонера Ортинського. Вони не тільки прийняли священиків у своєму тихому монастирі, але й, коли треба було, спішили заступити їх у парафіях в погану негоду. Коли ж одного разу сталося так, що у час реколекцій обидва оо. Василіяни були задіяні поза монастирем, а треба було висповідати ще двох хворих у Кудринцях, то сам первосвященний поїхав туди, висповідав і потішив хворих. А, мимоходом кажучи, загостивши на коротко до Борщева, відвідав читальню і не поминув хати нашого народолюбця-діятеля д-ра Дорундяка».
Свята літургія, яку 2 березня 1900 відправляв єпископ у борщівській церкві Успіння Пречистої Діви Марії, назавжди увійшла в історичні хроніки нашого краю і церкви зокрема. Хоча часу вже пройшло багато, сьогодні вже мало хто згадає про цей факт. Але є історичні документи, газети тих років, які детально описують візит преосвященного владики Андрея Шептицького.
Джерело: ВІЛЬНЕ, Ірина МАДЗІЙ
Як Андрей Шептицький сповідав важкохворих на Борщівщині
Цю сторінку з життя Митрополита детально дослідив викладач історії України Борщівського агротехнічного коледжу Володимир Гіщинський. Багато років він працює над цією темою, досліджуючи її у Львівському архіві та Постуляційному центрі А. Шептицького.
26 лютого – 1 березня 1900 р. у Василіянському монастирі апостолів Петра і Павла в селі Михайлівці перебував Станіславівський єпископ Андрей Шептицький. Він проводив тут духовні реколекції для двадцяти семи священників Кудринецького, Скала-Подільського, Заліщицького деканатів УГКЦ. Під час перебування в селі Михайлівці преосвященний владика Андрей відвідав декілька парохій краю. 2 березня 1900 року, відбуваючи з реколекцій, владика Андрей відвідав і Борщів. Тут він побував у церкві Успіння Пречистої Діви Марії, де молився перед Борщівською іконою Пресвятої Богородиці. Також він зробив візит до відомого громадського діяча, адвоката Михайла Дорундяка, будинок якого знаходився у Борщеві на місці, де нині стоїть пам’ятник Т. Шевченку.
Ця подія мала неабиякий резонанс. Адже єпископ відвідав найвіддаленіші села нашого подільського краю. Цьому візиту була присвячена серія матеріалів у газеті «Діло» за лютий-березень 1900 року. Зокрема, в одному із номерів у рубриці «Справи церковні» йшлося, що з 26 лютого по 1 березня включно Андрей Шептицький, єпископ Станіславський, відбував духовні реколекції для священиків у Михайлівці поблизу Мельниці-Подільської. Повідомляється також, що «Наш преосвященний владика просто мистець в уділенні реколекційних наук. Слово його, разом із незрівнянною теоретичною ерудицією, так сповнене теплого серця, що в серце слухача переливає неописану радість, а розум роз’ясніє наскрізь ясно, в доступності точно виконаною наукою. Слухаєш і не наслухаєшся! Треба віддати належне, що владика не сипле на голову грішника граду громів гніву Божого, не кляне його жорстокими погрозами і тим самим береже від грішної розпуки. Не судить передчасно, але як люблячий батько просить про покаяння витривало, безнастанно, а коли побачить у грішника хоча б промінчик доброї волі до поправи, роздуває іскру жалю і зараз голубить і пригортає розкаяного блудного сина до свого люблячого батьківського серця».
Тут же читаємо, що «дня 2 березня владика відслужив на монастирському подвір’ї службу Божу, при якій всі священики запричастились, а наприкінці служби промовив до тисячного зібрання народу. У вільних хвилинах відвідав кілька близьких церков і парафій, відтак виїхав до Борщева а потім мав виїхати до Чорткова у справі будови там церкви».
Шептицького називали священиком для народу. І це справді так було, адже він дуже любив людей, служив їм вірою і правдою. «На першому місці має бути церква, за нею – школа, читальня, християнська крамниця, народна інституція, це все не може, не має бути позбавлене уваги, опіки та великої любові доброго душ пастиря», вважав єпископ. А ще йому належать такі слова: «Хата священика доброго – це дім потіхи та поради для всіх тих, що їх б’є лиха доля, що їх мучать погані люди. В хаті священика повинна радо шукати і легко знайти розраду кожна плачуча вдова, сирота».
У тій же газеті «Діло» повідомляється, що під час відправ, які служив владика у наших селах і Борщеві, до святого причастя «вклякало багато соток люду», що свідчить про важливість візиту такої великої духовної особи.
Далі читаємо: «За весь час реколекцій щиру вдячність відчували згромадження священників для оо. Василіян: ігумена Чаплинського і місіонера Ортинського. Вони не тільки прийняли священиків у своєму тихому монастирі, але й, коли треба було, спішили заступити їх у парафіях в погану негоду. Коли ж одного разу сталося так, що у час реколекцій обидва оо. Василіяни були задіяні поза монастирем, а треба було висповідати ще двох хворих у Кудринцях, то сам первосвященний поїхав туди, висповідав і потішив хворих. А, мимоходом кажучи, загостивши на коротко до Борщева, відвідав читальню і не поминув хати нашого народолюбця-діятеля д-ра Дорундяка».
Свята літургія, яку 2 березня 1900 відправляв єпископ у борщівській церкві Успіння Пречистої Діви Марії, назавжди увійшла в історичні хроніки нашого краю і церкви зокрема. Хоча часу вже пройшло багато, сьогодні вже мало хто згадає про цей факт. Але є історичні документи, газети тих років, які детально описують візит преосвященного владики Андрея Шептицького.
Джерело: ВІЛЬНЕ, Ірина МАДЗІЙ
