ХРЕСНА ДОРОГА У ПОЕЗІЇ ТА ВИШИТТІ
Багата наша Україна талантами. Багатий талантами і наш тернопільський край. А те, що парафіяни церкви Зарваницької Божої Матері міста Тернополя минулої неділі почули та побачили у своєму храмі, переконало їх у цьому ще раз. Бо саме цього дня тут відбулося досить цікаве та неординарне мистецьке дійство – «Хресна дорога у поезії та вишитті».
Тоді, погожої сонячної недільної днини, на парафію завітали гості із Борщівщини – поетеса Ганна Михайлівна Костів-Гуска та настоятель церкви Святої Трійці із села Дзвинячка о. Микола Сус.
Читачам «Вільного життя» коротко нагадаю про кожного з прибулих. Ганна Михайлівна Костів-Гуска народилася в селі Бабинці Борщівського району Тернопільської області. Закінчила Чортківське медучилище та Тернопільський медичний інститут. Працювала лікарем. Тепер на творчій роботі. Вона член Національної спілки письменників України, одна з фундаторів створення Тернопільської обласної організації Спілки письменників України. Член Національної спілки журналістів України.
Ганна Михайлівна — автор поетичних книжок «Автограф вірності» (1978), «Нічлава» (1985), «Цвіте біля хати калина» (1993), «Зона» (1996), «Червоні коралі» (1996), «Неприручена пташка» (1996)– переклад з білоруської поезій Євгенії Яніщиць, «Голгофа» (2001), «Страсна дорога» (2001), «Цей тихий сум вечірнього вікна» (2002), «Жоржиновий вогонь» (пісні, 2004), «Червоні кетяги калини» (Вибране, 2006) «Знайде тут прихисток душа» (2017).
Вірші поетеси перекладалися киргизькою, італійською, білоруською, російською мовами. Вона авторка багатьох популярних пісень. Почесний громадянин міста Борщева. Почесний громадянин Борщівського району. Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької та громадсько-політичної премії ім. братів Богдана і Левка Лепких. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
Твори Ганни Костів-Гуски включені у програму «Література рідного краю». Їх вивчають у школах Тернопільщини. Поетеса часто виступає на концертах, літературних зустрічах, вечорах. Вона широко популяризує українське поетичне слово, дбаючи про духовний розвій нації.
Із Борщівщини, зі села Дзвинячка прибув до нашого храму настоятель церкви Святої Трійці о Микола Сус. Він – автор унікальної вишивки – п’ятнадцяти стацій Хресної дороги. Так у досить своєрідній манері – вишивкою, як одним із видів народного декоративного мистецтва, священик відкриває людям Бога, доносить до людей значення подвигу Ісуса Христа. Зазначимо також, що о. Микола не тільки вишиває картини, але і пише унікальні повчальні проповіді для парафіян, котрих назбиралася уже не одна сотня. Його публікації на духовні теми часто можна прочитати у «Вільному житті» в рубриці «Вічні істини».
Тож талановиті наші краяни у тандемі створили цікаву духовно-мистецьку композицію «Хресна дорога в поезії та вишитті». У ній злилися воєдино філософсько-поетичні вірші із збірок «Голгофа», «Страсна дорога» майстрині поетичного слова Ганни Костів-Гуски з такою ж високохудожньою збіркою неперевершених п’ятнадцяти вишивок-образів священика Миколи Суса за євангельськими мотивами про останню земну дорогу Спасителя.
З доброї волі о. Микола свій мистецький витвір привіз для огляду до нашого храму, де цей рукотворний вишитий шедевр парафіяни могли оглянути та оцінити. У своєму виступі о. Микола детально розказав про себе, про те, як у нього виник задум вишити Хресну дорогу та як він втілював його у життя. Розповідь мала неабияке духовно-просвітницьке значення для парафіян, адже о. Микола оперував цікавими історичними, літературними фактами, богословськими текстами при поясненні змісту кожної стації.
Хресну дорогу священик вишивав переважно ночами п’ять років і завершив роботу в лютому цього року. Складається вона із п’ятнадцяти стацій. Тобто, до традиційно-канонічних чотирнадцяти вишивальник додав ще одну – Воскресіння Господнє. «Бо, – як говорить митець, – всі чотирнадцять – це повільна смерть Ісуса на Голгофі. Але якщо смертю все закінчується, то тоді не треба нічого. Тож я вишив п’ятнадцяту, з якої і починав. Адже саме вона доносить до людей значення подвигу Ісуса Христа і означає його перемогу». До речі, кожна ікона нараховує до 110 тисяч хрестиків. Зберігається унікальна композиція у храмі села Дзвинячка Борщівського району.
А у поетичних книжках Ганни Костів-Гуски, зокрема, «Голгофа», «Страсна дорога» суто людське розуміння Господніх страждань, усвідомлення величі Воскресіння, творче, глибоке співпереживання хресних мук Спасителя, що переростають у символіку — страсний шлях України до своєї волі та незалежності. Поетеса зуміла все це професійно і талановито передати у віршах «О Палестино!..», «З ласки твоєї, Маріє»», «Петро», «Хто перший крикнув у юрбі тоді?..», «Хустка Вероніки», «Господи, будь зі мною…», «Одежа моя поділена…», «На Голгофі», «Над палестинським краєм – Божа Благодать», «Дорога болю», «Плащаниця». Саме ці та інші поезії прозвучали у храмі під час мистецького дійства у виконанні Ганни Михайлівни та автора даної публікації.
Присутні могли також перейнятися живильною силою інтерпретованих авторкою «Давидових псалмів», які є могутньою молитвою за зцілення хворих, у тяжких обставинах життя, у випробуваннях, які розраджують у скорботі, заспокоюють душу, коли ми збурені та стурбовані. Це, зокрема, поезії «Господи! Світло твойого лиця…», «Отче мій, Боже мій…», «Хтось мою душу зловити хоче…», «Господи, душа моя не плаче…», «Вже досить…» та інші.
Під кінець мистецького дійства настоятель храму отець-декан Роман Ваврух, парафіяни щиро подякували гостям — поетесі Ганні Костів-Гусці за її творчість, за талант, за безмежну щиру душу, а також священикові Миколі Сусу за подвижницьку працю на духовній ниві, гарний особистий приклад у виборі захоплень та інтересів, ревне служіння у Божому винограднику.
Григорій Жук для "ВІЛЬНОГО ЖИТТЯ"
Тоді, погожої сонячної недільної днини, на парафію завітали гості із Борщівщини – поетеса Ганна Михайлівна Костів-Гуска та настоятель церкви Святої Трійці із села Дзвинячка о. Микола Сус.
Читачам «Вільного життя» коротко нагадаю про кожного з прибулих. Ганна Михайлівна Костів-Гуска народилася в селі Бабинці Борщівського району Тернопільської області. Закінчила Чортківське медучилище та Тернопільський медичний інститут. Працювала лікарем. Тепер на творчій роботі. Вона член Національної спілки письменників України, одна з фундаторів створення Тернопільської обласної організації Спілки письменників України. Член Національної спілки журналістів України.
Ганна Михайлівна — автор поетичних книжок «Автограф вірності» (1978), «Нічлава» (1985), «Цвіте біля хати калина» (1993), «Зона» (1996), «Червоні коралі» (1996), «Неприручена пташка» (1996)– переклад з білоруської поезій Євгенії Яніщиць, «Голгофа» (2001), «Страсна дорога» (2001), «Цей тихий сум вечірнього вікна» (2002), «Жоржиновий вогонь» (пісні, 2004), «Червоні кетяги калини» (Вибране, 2006) «Знайде тут прихисток душа» (2017).
Вірші поетеси перекладалися киргизькою, італійською, білоруською, російською мовами. Вона авторка багатьох популярних пісень. Почесний громадянин міста Борщева. Почесний громадянин Борщівського району. Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької та громадсько-політичної премії ім. братів Богдана і Левка Лепких. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
Твори Ганни Костів-Гуски включені у програму «Література рідного краю». Їх вивчають у школах Тернопільщини. Поетеса часто виступає на концертах, літературних зустрічах, вечорах. Вона широко популяризує українське поетичне слово, дбаючи про духовний розвій нації.
Із Борщівщини, зі села Дзвинячка прибув до нашого храму настоятель церкви Святої Трійці о Микола Сус. Він – автор унікальної вишивки – п’ятнадцяти стацій Хресної дороги. Так у досить своєрідній манері – вишивкою, як одним із видів народного декоративного мистецтва, священик відкриває людям Бога, доносить до людей значення подвигу Ісуса Христа. Зазначимо також, що о. Микола не тільки вишиває картини, але і пише унікальні повчальні проповіді для парафіян, котрих назбиралася уже не одна сотня. Його публікації на духовні теми часто можна прочитати у «Вільному житті» в рубриці «Вічні істини».
Тож талановиті наші краяни у тандемі створили цікаву духовно-мистецьку композицію «Хресна дорога в поезії та вишитті». У ній злилися воєдино філософсько-поетичні вірші із збірок «Голгофа», «Страсна дорога» майстрині поетичного слова Ганни Костів-Гуски з такою ж високохудожньою збіркою неперевершених п’ятнадцяти вишивок-образів священика Миколи Суса за євангельськими мотивами про останню земну дорогу Спасителя.
З доброї волі о. Микола свій мистецький витвір привіз для огляду до нашого храму, де цей рукотворний вишитий шедевр парафіяни могли оглянути та оцінити. У своєму виступі о. Микола детально розказав про себе, про те, як у нього виник задум вишити Хресну дорогу та як він втілював його у життя. Розповідь мала неабияке духовно-просвітницьке значення для парафіян, адже о. Микола оперував цікавими історичними, літературними фактами, богословськими текстами при поясненні змісту кожної стації.
Хресну дорогу священик вишивав переважно ночами п’ять років і завершив роботу в лютому цього року. Складається вона із п’ятнадцяти стацій. Тобто, до традиційно-канонічних чотирнадцяти вишивальник додав ще одну – Воскресіння Господнє. «Бо, – як говорить митець, – всі чотирнадцять – це повільна смерть Ісуса на Голгофі. Але якщо смертю все закінчується, то тоді не треба нічого. Тож я вишив п’ятнадцяту, з якої і починав. Адже саме вона доносить до людей значення подвигу Ісуса Христа і означає його перемогу». До речі, кожна ікона нараховує до 110 тисяч хрестиків. Зберігається унікальна композиція у храмі села Дзвинячка Борщівського району.
А у поетичних книжках Ганни Костів-Гуски, зокрема, «Голгофа», «Страсна дорога» суто людське розуміння Господніх страждань, усвідомлення величі Воскресіння, творче, глибоке співпереживання хресних мук Спасителя, що переростають у символіку — страсний шлях України до своєї волі та незалежності. Поетеса зуміла все це професійно і талановито передати у віршах «О Палестино!..», «З ласки твоєї, Маріє»», «Петро», «Хто перший крикнув у юрбі тоді?..», «Хустка Вероніки», «Господи, будь зі мною…», «Одежа моя поділена…», «На Голгофі», «Над палестинським краєм – Божа Благодать», «Дорога болю», «Плащаниця». Саме ці та інші поезії прозвучали у храмі під час мистецького дійства у виконанні Ганни Михайлівни та автора даної публікації.
Присутні могли також перейнятися живильною силою інтерпретованих авторкою «Давидових псалмів», які є могутньою молитвою за зцілення хворих, у тяжких обставинах життя, у випробуваннях, які розраджують у скорботі, заспокоюють душу, коли ми збурені та стурбовані. Це, зокрема, поезії «Господи! Світло твойого лиця…», «Отче мій, Боже мій…», «Хтось мою душу зловити хоче…», «Господи, душа моя не плаче…», «Вже досить…» та інші.
Під кінець мистецького дійства настоятель храму отець-декан Роман Ваврух, парафіяни щиро подякували гостям — поетесі Ганні Костів-Гусці за її творчість, за талант, за безмежну щиру душу, а також священикові Миколі Сусу за подвижницьку працю на духовній ниві, гарний особистий приклад у виборі захоплень та інтересів, ревне служіння у Божому винограднику.
Григорій Жук для "ВІЛЬНОГО ЖИТТЯ"
