Літаючий староста: безмежні простори Борщівщини під крилом власного літака
Староста двох сіл із Борщівщини літає над рідними просторами на власному літаку, створив аероклуб і мріє передати свої знання дітям.
Ярослав Кучер, староста сіл Мушкатівки і Слобідки-Мушкатівської ще з дитинства мріяв піднятися у небо на власному літаку. Ця мрія супроводжувала чоловіка усе життя. І він їй не зрадив. Поїхавши декілька років на заробітки, на всі зароблені кошти придбав собі одномісного літака, пройшов дороге навчання у Львівській авіашколі, отримав сертифікат приватного пілота і сів за штурвал свого крилатого друга.
Односельці спочатку дивувалися такому незвичному захопленню пана Ярослава, а згодом звикли. Тепер, коли високо в небі гудить мотор його американського «Hi-MAХ» жителі села кажуть: «Летить наш війт!» і захоплено спостерігають за польотом.
Ярослав Кучер пілотує крилату машину з 2015 року. Своє захоплення називає дорогим задоволенням. І не безпідставно. Адже тільки отримати ліцензію приватного пілота коштувало 300 тисяч гривень. Додайте сюди ще вартість літака, щорічні технічні перевірки експертів, оформлення різноманітних дозволів, проходження медичних комісій. Однак ніщо не зупиняє бажання Ярослава зустрітися з висотою. «Небо манить, - каже чоловік. – І коли ти хоча б один раз туди піднімешся, захоплює назавжди і не відпускає!».
Ярослав Кучер очолює районний аероклуб «Ластівка», який вже налічує 17 членів і підпорядковується Державіаслужбі України. Деякі авіалюбителі цього клубу теж мають власні літаки. Нещодавно у клубі аматори розробили власну модель літака за інженерною розробкою жителя Борщова Івана Павлюка.
Цих людей об’єднують спільні інтереси. Щороку у серпні авіалюбителі з Борщева летять на зліт приватних авіаторів до Чернівців, Рівного, Кам’янця-Подільського, Знам’янки.
На зустріч любителям неба пішла і міська рада, надавши їм у користування злітну смугу на колишньому летовищі. Розчистивши територію і збудувавши ангар для літаків, аматори мають можливість здійснювати вильоти. А до того, перед кожним вильотом доводилось розбирати крила літака і перевозити його в причепі на летовище.
Літає староста села по вихідних днях і лише тоді, коли дозволяє погода. Жалкує, що через зайнятість на державній службі, не має вдосталь часу для улюбленого захоплення. У чехії, розповідає, дуже багато авіалюбителів. З п’ятниці по понеділок там усе небо в літаках. Чехи кажуть так: «У нас немає моря, але є небо». Добре розвинений цей рух і в США.
Ярослав Кучер має безліч друзів-авіалюбителів по всьому світу, спілкується з ними через соцмережі, обмінюється досвідом. Незабаром планує поїздку до США, зокрема відвідає аероклуб у Далласі, куди його запросив друг-авіалюбитель.
Цей жартівливий вислів професійних авіаторів має у собі дещицю правди. Адже саме правильно вибрана висота є запорукою успішного польоту. Загалом вважається, чим вище летиш, тим безпечніше.
Є свої вимоги і до невеликих приватних літаків, яких слід дотримуватися. Наприклад над населеним пунктом можна летіти на висоті не менше ніж 600 метрів і з невеликою швидкістю.
- Коли я в небі, відчуваю неймовірне піднесення, свободу, - ділиться своїми відчуттями Я. Кучер. – Це моя стихія і тут я відпочиваю душею. Цей політ перезавантажує повністю. Шкода тільки, що три години льоту минають дуже швидко.
Заправляє свого крилатого друга авіалюбитель звичайним бензином 95 марки. Однієї заправки вистачає на 3 години польоту. За цей час пан Ярослав може злітати в гості до свого друга у Кам’янець-Подільський і назад. Друг теж заповзятий авіалюбитель, має власний літак і приватне летовище.
Мій співрозмовник пригадує: вперше відчув себе вільною птахою в небі, коли полетів сам, без інструктора. Сьогодні Ярослав Кучер передає свої навики дочці і синові, які розділяють захоплення батька. А от дружина дуже хвилюється, коли чоловік у небі. Проте не відмовляє його від захоплення, а навпаки – підтримує.
Пан Ярослав мріє відродити гурток авіамоделювання в міській станції юних техніків, бо переконаний, що є багато дітей, які цікавляться моделюванням літаків і всім, що з ними пов’язано. Коли здійснює виліт на летовищі, довкола збирається стільки цікавих хлопчаків!
Поки що Ярослав Кучер пілотує одномісним літаком, але в планах – придбати чотиримісний, щоб можна було подорожувати з друзями, сім’єю, так, як це робить багато хто за кордоном. Літаки там уже давно склали альтернативу автомобілям. Адже у небі немає заторів і більше простору для всіх!
Джерело: Ірина Мадзій для ТеНевс
Небо манить
Ярослав Кучер, староста сіл Мушкатівки і Слобідки-Мушкатівської ще з дитинства мріяв піднятися у небо на власному літаку. Ця мрія супроводжувала чоловіка усе життя. І він їй не зрадив. Поїхавши декілька років на заробітки, на всі зароблені кошти придбав собі одномісного літака, пройшов дороге навчання у Львівській авіашколі, отримав сертифікат приватного пілота і сів за штурвал свого крилатого друга.
Односельці спочатку дивувалися такому незвичному захопленню пана Ярослава, а згодом звикли. Тепер, коли високо в небі гудить мотор його американського «Hi-MAХ» жителі села кажуть: «Летить наш війт!» і захоплено спостерігають за польотом.
Ярослав Кучер пілотує крилату машину з 2015 року. Своє захоплення називає дорогим задоволенням. І не безпідставно. Адже тільки отримати ліцензію приватного пілота коштувало 300 тисяч гривень. Додайте сюди ще вартість літака, щорічні технічні перевірки експертів, оформлення різноманітних дозволів, проходження медичних комісій. Однак ніщо не зупиняє бажання Ярослава зустрітися з висотою. «Небо манить, - каже чоловік. – І коли ти хоча б один раз туди піднімешся, захоплює назавжди і не відпускає!».
Ярослав Кучер очолює районний аероклуб «Ластівка», який вже налічує 17 членів і підпорядковується Державіаслужбі України. Деякі авіалюбителі цього клубу теж мають власні літаки. Нещодавно у клубі аматори розробили власну модель літака за інженерною розробкою жителя Борщова Івана Павлюка.
Цих людей об’єднують спільні інтереси. Щороку у серпні авіалюбителі з Борщева летять на зліт приватних авіаторів до Чернівців, Рівного, Кам’янця-Подільського, Знам’янки.
На зустріч любителям неба пішла і міська рада, надавши їм у користування злітну смугу на колишньому летовищі. Розчистивши територію і збудувавши ангар для літаків, аматори мають можливість здійснювати вильоти. А до того, перед кожним вильотом доводилось розбирати крила літака і перевозити його в причепі на летовище.
Літає староста села по вихідних днях і лише тоді, коли дозволяє погода. Жалкує, що через зайнятість на державній службі, не має вдосталь часу для улюбленого захоплення. У чехії, розповідає, дуже багато авіалюбителів. З п’ятниці по понеділок там усе небо в літаках. Чехи кажуть так: «У нас немає моря, але є небо». Добре розвинений цей рух і в США.
Ярослав Кучер має безліч друзів-авіалюбителів по всьому світу, спілкується з ними через соцмережі, обмінюється досвідом. Незабаром планує поїздку до США, зокрема відвідає аероклуб у Далласі, куди його запросив друг-авіалюбитель.
«Краще втратити жінку, ніж висоту»
Цей жартівливий вислів професійних авіаторів має у собі дещицю правди. Адже саме правильно вибрана висота є запорукою успішного польоту. Загалом вважається, чим вище летиш, тим безпечніше.
Є свої вимоги і до невеликих приватних літаків, яких слід дотримуватися. Наприклад над населеним пунктом можна летіти на висоті не менше ніж 600 метрів і з невеликою швидкістю.
- Коли я в небі, відчуваю неймовірне піднесення, свободу, - ділиться своїми відчуттями Я. Кучер. – Це моя стихія і тут я відпочиваю душею. Цей політ перезавантажує повністю. Шкода тільки, що три години льоту минають дуже швидко.
Заправляє свого крилатого друга авіалюбитель звичайним бензином 95 марки. Однієї заправки вистачає на 3 години польоту. За цей час пан Ярослав може злітати в гості до свого друга у Кам’янець-Подільський і назад. Друг теж заповзятий авіалюбитель, має власний літак і приватне летовище.
Мій співрозмовник пригадує: вперше відчув себе вільною птахою в небі, коли полетів сам, без інструктора. Сьогодні Ярослав Кучер передає свої навики дочці і синові, які розділяють захоплення батька. А от дружина дуже хвилюється, коли чоловік у небі. Проте не відмовляє його від захоплення, а навпаки – підтримує.
Пан Ярослав мріє відродити гурток авіамоделювання в міській станції юних техніків, бо переконаний, що є багато дітей, які цікавляться моделюванням літаків і всім, що з ними пов’язано. Коли здійснює виліт на летовищі, довкола збирається стільки цікавих хлопчаків!
Поки що Ярослав Кучер пілотує одномісним літаком, але в планах – придбати чотиримісний, щоб можна було подорожувати з друзями, сім’єю, так, як це робить багато хто за кордоном. Літаки там уже давно склали альтернативу автомобілям. Адже у небі немає заторів і більше простору для всіх!
Джерело: Ірина Мадзій для ТеНевс
