Селище зустріло у передвеликодні дні побіленими вапном деревами лісосмуг, у національний колір електричних стовпів, і невеличким шматком добротної асфальтівки. Третю каденцію нелегку лямку селищного голови за мандатом довіри чи недовіри виборців тягне амбітний Володимир Боднарчук. Другий рік голова об’єднаної територіальної громади, яка налічує 17512 осіб, що мешкають майже у 20 населених пунктах Борщівського району на територіях колишніх сільських рад Вигода, Вільховець, Горошова, Дзвинячка, Дністрове, Збручанське, Кудринці, Урожайне, Устя, Худиківці.

Перші кроки децентралізації влади на ділі селищною радою створено територіальне медичне об’єднання, яке включає в себе первинну та вторинну медичних закладів громади, фінанси було виділено також на ремонт двох спец автомобілів для сільських медамбулаторій. Певні кошти було виділено на закупівлю оргтехніки та медикаментів. На новий щабель трішечки поставлено наявні ще з радянських часів сільські вогнища культури. Реконструйовано дахи та замінено покрівлю будинків культури в селах Вільховець, Кудринці, Дзвинячка,а також площу Галицьку в смт Мельниця- Подільська.

Переможні та будівничі реалії затьмарюють старі архіважливі у життєдіяльності самого селища і навколишніх сіл – відсутність природного газу. Цю проблему вирішує на словах і обіцянках місцева влада, народні депутати, високопоставлені чиновники з Київських пагорбів. А віз і нині там.

Немає централізованого водогону в селищі. Труби, котрі раніше закупляли – розікрали, водонасосну станцію знищили.

Але торік за 30 тисяч із селищної казни поставили писанку. Трохи раніше аж 47 тисяч гривень державних коштів пішло на «спорудження» громадського туалету. Дивіться фотографії

Розбазарюємо державну та громади чималу копійку.

У селищі фактично безробіття, із об’єктів малої промисловості жоден не працює. Люди у селах, де на полях буйно росте ріпак, соняшник, вряди-годи озима пшениця рятуються як можуть. Вирощують на продаж розсаду ранніх овочів, огірки, помідори, перець, ротонду, фрукти, а дехто і худобу.

В основному майже більша половина працездатного населення громади на заробітках від Польші до Іспанії та Португалії.

На Великдень з далеких заробітчанських країв збираються родиною за святковим столом, йдуть до церкви, поминають померлих, ходять в гості…

Селище потопає у вишневому та черешневому цвіті, сповіщаючи про день завтрашній… можливо дочекаються його мешканці природного газу, води і дійсно нормальних доріг.

Хочеться вірити.



Джерело: ТеНевс, Ярослав Бачинський