На Борщівщина є село, де за легендою був спалений живцем Тарас Бульба
Марія Благодарьова – журналістка порталу Uamodna побувала на Тернопільщині та поділилася історію про свою подорож в унікальне село:
“Зовсім нещодавно випадковість проклала мені шлях до села Трубчин, що знаходиться у Борщівському районі Тернопільської області. Окрім того, що на перший погляд це звичайнісіньке село, воно ще й досить маленьке. Проте Трубчин зміг заволодіти моєю увагою ще дорогою: жовтуваті поля навкруги та яскраве, блакитне небо одразу заявили, що це справжнє українське село.
Найцікавіше, що селище розташоване так, що ні автобуси, ні маршрутки туди не їздять. Але варто проїхати кілька сот метрів, минути звичайні хатки і відкривається казковий краєвид, про який стороння людина навіть не здогадується. Трубчин розташований на лівому березі річки Дністер. А навпроти, значно нижче, розкидається одне з буковинських сіл. Саме ці “двері у казку” змусили мене поцікавитися історією цього дивовижного місця на Тернопільщині.
Деякі вважають, що назва села пішла від слів “труба” та “трубіти”, адже велика кількість дружніх сіл були “ласим шматочком” для кочівників і змушували мешканців повідомляти один одному про напади за допомогою труб. Проте значна більшість жителів надають перевагу іншій версії. На їхній погляд, назва пішла від прізвища одного з мешканців. Ця версія набула популярності, оскільки деякі сусідні села отримали свою назву саме завдяки прізвищам тих, хто там проживав.
Не дивлячись на те, як складалася історія України, село ніколи не втрачало своїх українських рис. Чи то за часів Австро-Угорщини, чи то за часів панування Польщі – у Трубчині вивчали українську мову. А доки Перша світова війна не нанесла свій перший удар, тут розміщувалися філії таких відомих товариств як: “Просвіта”, “Луг”, “Сокіл”, “Сільський господар”, тощо. Згодом, селище стало одним із перших осередків ОУН.
Линув час, а Трубчин і далі відігравав чималу роль в українській історії. Тут народилися та розпрощалися зі своїм життям відомі політичні та громадські діячі. Одна з легенд, якою полюбляють ділитися місцеві жителі, розповідає про Тараса Бульбу. У цій історії йдеться про те, що через наступ поляків козаки на чолі з Тарасом Бульбою переправлялися на другий берег. Але через загублену люльку Тарас повернувся і потрапив до ворожих рук. А після жорстоких тортур був прив’язаний до могутнього дуба та спалений в отамановому яру, саме у цій місцевості.
Після Другої світової війни добровільно-примусово у селі з’явився колгосп і жителі постійно зазнавали втрат та пригнічувань, але село не здалося і показало свій український дух..”
“Зовсім нещодавно випадковість проклала мені шлях до села Трубчин, що знаходиться у Борщівському районі Тернопільської області. Окрім того, що на перший погляд це звичайнісіньке село, воно ще й досить маленьке. Проте Трубчин зміг заволодіти моєю увагою ще дорогою: жовтуваті поля навкруги та яскраве, блакитне небо одразу заявили, що це справжнє українське село.
Найцікавіше, що селище розташоване так, що ні автобуси, ні маршрутки туди не їздять. Але варто проїхати кілька сот метрів, минути звичайні хатки і відкривається казковий краєвид, про який стороння людина навіть не здогадується. Трубчин розташований на лівому березі річки Дністер. А навпроти, значно нижче, розкидається одне з буковинських сіл. Саме ці “двері у казку” змусили мене поцікавитися історією цього дивовижного місця на Тернопільщині.
Деякі вважають, що назва села пішла від слів “труба” та “трубіти”, адже велика кількість дружніх сіл були “ласим шматочком” для кочівників і змушували мешканців повідомляти один одному про напади за допомогою труб. Проте значна більшість жителів надають перевагу іншій версії. На їхній погляд, назва пішла від прізвища одного з мешканців. Ця версія набула популярності, оскільки деякі сусідні села отримали свою назву саме завдяки прізвищам тих, хто там проживав.
Не дивлячись на те, як складалася історія України, село ніколи не втрачало своїх українських рис. Чи то за часів Австро-Угорщини, чи то за часів панування Польщі – у Трубчині вивчали українську мову. А доки Перша світова війна не нанесла свій перший удар, тут розміщувалися філії таких відомих товариств як: “Просвіта”, “Луг”, “Сокіл”, “Сільський господар”, тощо. Згодом, селище стало одним із перших осередків ОУН.
Линув час, а Трубчин і далі відігравав чималу роль в українській історії. Тут народилися та розпрощалися зі своїм життям відомі політичні та громадські діячі. Одна з легенд, якою полюбляють ділитися місцеві жителі, розповідає про Тараса Бульбу. У цій історії йдеться про те, що через наступ поляків козаки на чолі з Тарасом Бульбою переправлялися на другий берег. Але через загублену люльку Тарас повернувся і потрапив до ворожих рук. А після жорстоких тортур був прив’язаний до могутнього дуба та спалений в отамановому яру, саме у цій місцевості.
Після Другої світової війни добровільно-примусово у селі з’явився колгосп і жителі постійно зазнавали втрат та пригнічувань, але село не здалося і показало свій український дух..”
