На Борщівщині юнаки «ділили» дорогу кастетом, пістолетом і битою
У підсумку двоє опинилися на лаві підсудних, а троє з кульовими пораненнями – у лікарні
Справжній детектив розігрався на початку серпня 2017-го на очах у жителів села Гуштинка Борщівського р-ну. Щоправда, через нічний час та елементарний самозахист люди здебільшого чули постріли.
А починалося все банально: у середині липня 2017 року пізно вночі Сергій іномаркою повертався додому. Однак біля пошти у Скалі-Подільській такий собі Ігор (нині потерпілий) перегородив йому дорогу своїм мікроавтобусом «Фольксваген» та ще й грубо обматюкав: «Я від’їжджати не буду, тобі треба – то й об’їдеш!»
Сергій спересердя натиснув на гальма, і за ним тільки курява здійнялася.
Тиждень потому випадок знову звів їх уже на іншій дорозі. Сергій, насупившись та нервово граючи жовнами, впритул підійшов до автокривдника: «Ти мені винен 500 грн., бо я витратився, об’їжджаючи твоє авто. Готуй могорич!»
Ігор сміливцем не був, тож одразу погодився.
На початку серпня, у вівторок під вечір, Сергій зателефонував до хамовитого водія й поцікавився, чи бува не забув він за обіцяний могорич. Той неохоче запропонував зустрітися трохи згодом біля клубу в с. Гуштинка: мовляв, він тут із дружиною гостює у родичів, от і прихопить пляшку і до пляшки.
На тому й домовились. Відтак Сергій попросив Івана підкинути на «стрілку», товариш охоче погодився. І десь о 22 годині вони були вже у центрі села, де їх чекав знайомий «Фольксваген». Та коли Сергій підійшов до дверцят водія, то зі здивуванням побачив незнайомого чоловіка.
«А де Ігор?» - незадоволено запитав. У відповідь почув зневажливе: «Я - за брата. А ти - за могоричем?» - і демонстративно підніс биту (чи арматуру – правоохоронці так і не змогли це встановити).
У відповідь Сергій двічі вдарив чоловіка кастетом у підборіддя. Тут водій разом із братом з битами кинулись на нападника і почали щосили лупцювати. Дісталося й Івану, який підійшов до них, прислуховуючись до розмови. Хлопці кинулись у різні боки: Сергій – по вулиці, Іван же підбіг до своєї машини та дістав із бардачка пістолет невстановленої марки калібру 9 мм і, не вагаючись, вистрелив у ногу агресивному водію. У цей момент на дорогу із «Фольксвагена» вийшла дружина Ігоря. Не розібравшись у темряві, хто це, Іван декілька разів вистрелив їй у живіт, а коли до жінки підбіг Ігор, здійснив ще один постріл йому в ногу та кинувся тікати.
Заспані й перелякані мешканці навколишніх будинків з острахом спостерігали за подіями, ховаючись за паркани. Зрештою хтось нарешті викликав поліцію та «швидку».
Тим часом горе-нападники сіли у свою іномарку та втекли, їх затримали лише згодом. Щоправда, зброї правоохоронці так і не знайшли, оскільки Іван викинув пістолет дорогою десь у полі.
Тим часом усіх трьох поранених госпіталізували до лікарні, прооперували та дістали еластичні кулі. І хоча вони призначалися для придушення агресії шляхом болю, так званої «несмертельної дії», усім потерпілим було спричинено травми середньої тяжкості. Отож поліція відкрила кримінальне провадження проти обох – за фактом хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб (ч.4 ст. 296 КК України), а проти Івана – ще й за умисне спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості (ч.1 ст. 122 КК України).
У суді обвинувачені провину визнали частково, наполягали, що не збиралися порушувати громадського порядку, але їх спровокували самі потерпілі – висловлювались нецензурною лайкою та першими розпочали бійку. Наполягали, що пострілами зі стартового пістолета ще нікого не вбили. До речі, у цьому твердженні є доля правди. Більше того, самі потерпілі в суді просили суворо не карати своїх кривдників та не позбавляти їх волі.
Однак вироком Борщівського районного суду Івана засуджено до 3-х років позбавлення волі, а Сергія – до 2-х і звільнено з однорічним іспитовим строком та зобов’язано періодично реєструватися в органах пробації, без дозволу не покидати Україну, повідомляти про зміну місця проживання й роботи.
Також задоволено цивільні позови прокурора та жертв і зобов’язано горе-стрілка Борщівській районній лікарні компенсувати понад 27 тис. 237 грн., витрачених на лікування потерпілих. Крім того, він повинен відшкодувати 2 тис. 913 грн. майнової та 30 тис. моральної шкоди дружині Ігоря та відповідно 3 тис. 211 грн. та 50 тис. грн. – її чоловікові.
Водночас солідарно обоє засуджених виплатять його братові понад 2 тис. 660 грн. майнової та 30 тис. грн. моральної шкоди. Також Сергію з Іваном доведеться сплати по 2 тис. 755 грн. витрат за проведену судово-балістичну експертизу.
Ох і дорого заплатили хлопці за дармовий могорич!
P.S.: З етичних міркувань імена всіх дійових осіб змінено.
Оксана Чиж
Справжній детектив розігрався на початку серпня 2017-го на очах у жителів села Гуштинка Борщівського р-ну. Щоправда, через нічний час та елементарний самозахист люди здебільшого чули постріли.
А починалося все банально: у середині липня 2017 року пізно вночі Сергій іномаркою повертався додому. Однак біля пошти у Скалі-Подільській такий собі Ігор (нині потерпілий) перегородив йому дорогу своїм мікроавтобусом «Фольксваген» та ще й грубо обматюкав: «Я від’їжджати не буду, тобі треба – то й об’їдеш!»
Сергій спересердя натиснув на гальма, і за ним тільки курява здійнялася.
Тиждень потому випадок знову звів їх уже на іншій дорозі. Сергій, насупившись та нервово граючи жовнами, впритул підійшов до автокривдника: «Ти мені винен 500 грн., бо я витратився, об’їжджаючи твоє авто. Готуй могорич!»
Ігор сміливцем не був, тож одразу погодився.
На початку серпня, у вівторок під вечір, Сергій зателефонував до хамовитого водія й поцікавився, чи бува не забув він за обіцяний могорич. Той неохоче запропонував зустрітися трохи згодом біля клубу в с. Гуштинка: мовляв, він тут із дружиною гостює у родичів, от і прихопить пляшку і до пляшки.
На тому й домовились. Відтак Сергій попросив Івана підкинути на «стрілку», товариш охоче погодився. І десь о 22 годині вони були вже у центрі села, де їх чекав знайомий «Фольксваген». Та коли Сергій підійшов до дверцят водія, то зі здивуванням побачив незнайомого чоловіка.
«А де Ігор?» - незадоволено запитав. У відповідь почув зневажливе: «Я - за брата. А ти - за могоричем?» - і демонстративно підніс биту (чи арматуру – правоохоронці так і не змогли це встановити).
У відповідь Сергій двічі вдарив чоловіка кастетом у підборіддя. Тут водій разом із братом з битами кинулись на нападника і почали щосили лупцювати. Дісталося й Івану, який підійшов до них, прислуховуючись до розмови. Хлопці кинулись у різні боки: Сергій – по вулиці, Іван же підбіг до своєї машини та дістав із бардачка пістолет невстановленої марки калібру 9 мм і, не вагаючись, вистрелив у ногу агресивному водію. У цей момент на дорогу із «Фольксвагена» вийшла дружина Ігоря. Не розібравшись у темряві, хто це, Іван декілька разів вистрелив їй у живіт, а коли до жінки підбіг Ігор, здійснив ще один постріл йому в ногу та кинувся тікати.
Заспані й перелякані мешканці навколишніх будинків з острахом спостерігали за подіями, ховаючись за паркани. Зрештою хтось нарешті викликав поліцію та «швидку».
Тим часом горе-нападники сіли у свою іномарку та втекли, їх затримали лише згодом. Щоправда, зброї правоохоронці так і не знайшли, оскільки Іван викинув пістолет дорогою десь у полі.
Тим часом усіх трьох поранених госпіталізували до лікарні, прооперували та дістали еластичні кулі. І хоча вони призначалися для придушення агресії шляхом болю, так званої «несмертельної дії», усім потерпілим було спричинено травми середньої тяжкості. Отож поліція відкрила кримінальне провадження проти обох – за фактом хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб (ч.4 ст. 296 КК України), а проти Івана – ще й за умисне спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості (ч.1 ст. 122 КК України).
У суді обвинувачені провину визнали частково, наполягали, що не збиралися порушувати громадського порядку, але їх спровокували самі потерпілі – висловлювались нецензурною лайкою та першими розпочали бійку. Наполягали, що пострілами зі стартового пістолета ще нікого не вбили. До речі, у цьому твердженні є доля правди. Більше того, самі потерпілі в суді просили суворо не карати своїх кривдників та не позбавляти їх волі.
Однак вироком Борщівського районного суду Івана засуджено до 3-х років позбавлення волі, а Сергія – до 2-х і звільнено з однорічним іспитовим строком та зобов’язано періодично реєструватися в органах пробації, без дозволу не покидати Україну, повідомляти про зміну місця проживання й роботи.
Також задоволено цивільні позови прокурора та жертв і зобов’язано горе-стрілка Борщівській районній лікарні компенсувати понад 27 тис. 237 грн., витрачених на лікування потерпілих. Крім того, він повинен відшкодувати 2 тис. 913 грн. майнової та 30 тис. моральної шкоди дружині Ігоря та відповідно 3 тис. 211 грн. та 50 тис. грн. – її чоловікові.
Водночас солідарно обоє засуджених виплатять його братові понад 2 тис. 660 грн. майнової та 30 тис. грн. моральної шкоди. Також Сергію з Іваном доведеться сплати по 2 тис. 755 грн. витрат за проведену судово-балістичну експертизу.
Ох і дорого заплатили хлопці за дармовий могорич!
P.S.: З етичних міркувань імена всіх дійових осіб змінено.
Оксана Чиж
