Між двома світовими війнами, за Польщі, Окопи були самою південно-східною точкою Речі Посполитої. Тодішні бізнесмени і турфірми старалися витиснути по-максимуму користь з тутешнього мікроклімату Теплого Поділля і середнього Подністров'я. Вузький мис між Збручем і Дністром був засаджений садами і виноградниками. Добре задбані сливові сади лежали відразу біля валів та Кам'янецької брами - це підтверджують і листівки з 1936 р. Зі збору врожаю слив-морель робили етнографічне свято, на яке запрошували гостей з усієї країни. Туристів на човнах катали до сусідньої Хотинської фортеці - вона була на румунському березі Дністра.

Ще з ХІХ ст. тут розвивалося виноградництво. Старанно займались місцевою лозою шляхтичі Немчевські.

Зараз сливи в Окопах, звичайно, ростуть. Але виноградники? Ну, хіба в когось під хатою кілька кущів лози. Подільське вино залишилося в історії - там само, де і помпезний кінний монумент Яну ІІІ Собеському, який стояв при в'їзді до села у польський час.