Мальовничий куточок Поділля, село Монастирок, що на Борщівщині, свою назву отримало зовсім не випадково. Впереше про ньому почули ще на початку 16 століття, коли тут був заснований чоловічий монастир отців Василіян.

Келії, в яких на протязі століть жили і молились монахи і святі отці, вважаються архітектурною пам'яткою 18 століття. А неподалік від них, в самому підніжжі печерного храму, знаходиться велетенський жертовний камінь. За язичницьких часів жерці-волхви під час своїх обрядів приносили в жертву на цьому камені молоде ягня, кров якого стікала у виглиблення в формі хреста.

Багато легенд існує і про печерний храм. Спершу, як розповідають селяни, в ньому жили монахи-пустельники, Храм для них слугував і місцем проживання, і місцем, де вони поклонялись Богу. З побудовою монастиря вони переселилися в келії, а храм використовували як каплицю для молитви.

Храм прикрашає зображення Ісуса з заплющеними очима. В Монастирку переказують, що в різні роки ікону намагались замалювати, але кожен раз вона самовідновлювалась.

А ще в Монастирку живе монах-екзорцист Феодосій, до якого кожного року приїздить кілька сотень людей в надії позбутись злих духів.