Наприкінці минулого року стартував унікальний освітній проект "Змінимо країну разом!", завдяки якому майже півсотні педагогів з Луганської та Донецької областей приїхали на Західну Україну, щоб не тільки обмінятись досвідом, а й відстояти найважливіший фронт – фронт боротьби за душі і настрої підростаючого покоління!

Сьогодні ми вирішили поспілкуватись з відомим борщівським педагогом, автором і просто приємною жінкою Аллою Прокопишин.

- Доброго дня, пані Алла. На вашу думку, чи такі ми вже різні: східняки і західняки?

Абсолютно не бачу різниці між нами. Адже маємо спільне коріння - українське. Переплелись Схід і Захід між собою. Чоловіки - зі Сходу, дружини - із заходу у наших сім'ях.

- Чи спілкувались ви на тему війни і що взагалі розповідають вчителі зі Сходу про події в рідному краю?

В нашій школі радо прийняли вчительку Із Луганщини з Кремінної школи - гімназії, фахівця української мови і літератури, Тетяну Олександрівну Токар. За круглим столом, педагогам нашої Борщівської ЗОШ 1-3 ст. № 1, вона продемонструвала презентацію навчально-виховної роботи своєї школи. Вони працюють у такому ж руслі, як і ми. У нас спільний курс - виховання учнів у патріотичному дусі традицій пращурів. Навіть прізвище її чоловіка - Токар, бере початок із нашої Борщівщини. Ось, як переплітаються людські долі.

Звісно, що тема "війна" не залишає людські серця байдужими, вона часто звучить із наших уст. Ми вели про неї сумну розмову. Тетяна Олександрівна розповідала, що наближені до фронту регіони у важких умовах. Але, все-таки, там продовжується навчання, не зважаючи на те, що працюють у холодних пошкоджених будівлях, у підвалах та в альтернативних приміщеннях, під звуки канонадних обстрілів. Діти знають що таке смерть, що можна раптово залишитися без усієї родини. Школярі вмить подорослішали.

- Чи підтримуєте якісь стосунки тепер, коли між вами сотні кілометрів української землі?

Стосунки підтримуємо у телефонному режимі.

- Як вам здається, вашим колегам зі Сходу сподобалось у нас?

Колезі надзвичайно сподобалось у нас. Адже Тетяна Олександрівна побувала у декількох школах Тернопілля, де її та таких самих колег зі Сходу, щиро приймали наші краяни - освітяни. Я, у знак дружби між Заходом і Сходом, подарувала Кремінній школі-гімназії свою книгу "Невичерпне джерело таємниць пращурів".

- А чи готові ви, пані Алло, поїхати на Лучанщину чи Донеччину?

Готова поїхати на Схід, але тільки в теплу пору року, бо взимку здоров'я підводить. Щоб вирушити у далеку дорогу, потрібно бути здоровою, щоб не створювати зайвих клопотів тим людям, які й так їх мають безліч.