Три роки мама хлопця з Тернопільщини, якому відтяло голову на будівництві, шукає правди
Уже третій рік Любов Солтис із села Плебанівка, що в Теребовлянській громаді, добивається чесного розслідування справи про загибель її 20-річного сина Володимира. Разом із чоловіком Романом вони виховали п’ятеро дітей. На жаль, одного втратили… Пані Люба — голова БФ «Чесна Україна», волонтерка Спілки бійців та волонтерів АТО «Сила України», неодноразово їздила з допомогою військовим на передову в перші важкі роки війни на Донбасі. А потім свої сили змушена була спрямувати у безпросвітну боротьбу за справедливість, у боротьбу з корумпованою системою.
8 червня 2018 року — день, який болючою раною закарбувався на материнському серці. Її син Володимир загинув під час виконання будівельно-монтажних робіт на підприємстві «Колос-2» у Теребовлі. А кілька місяців перед тим на підприємстві загинув ще один працівник — 21-річний Андрій Михасик. Справи про загибель хлопців нині об’єднані в одне провадження.
Минає третій рік, але слідство досі не завершено, справа не передана до суду. «Каменем спотикання» стала експертиза безпеки життєдіяльності. Дану експертизу можна зробити навіть за місяць, але матеріали чомусь на роки залягли у Київському науковому-дослідному інституті судових експертиз. Коли нещодавно слідство вирішило передати матеріали до іншого інституту, адже минає термін досудового розслідування, на перешкоді стали суди. Власне через це пані Люба зі своїми рідними та друзями загиблого сина вийшли на акцію протесту до Тернопільського міськрайонного суду.
«Замість проводити розслідування, справу заминали….»
— Два роки розслідування справи «гальмували» правоохоронні органи, а тепер — суди, — обурюється пані Люба. — Мій син Володимир працював на підприємстві «Колос-2» два з половиною роки. Але сталася біда… На тому ж підприємстві вісім місяців перед тим загинув Андрій Михасик. Директор ТОВ АП «Колос-2» — Степан Никеруй, будівельними роботами на підприємстві керував підрядник Юрій Парамей з Тернополя. Теребовлянські поліція і прокуратура нічого не робили для того, щоб встановити причину загибелі хлопців. Кого прикривали? Вперто не хотіли об’єднати справи. Справу про загибель мого сина згодом забрали в обласну поліцію, а справу Михасика залишили в Теребовлі. Матеріали про загибель Михасика відправили на експертизу без висновків з управління праці. Два роки я добивалася правди, щоб винні понесли належне покарання як за смерть мого сина, так і за смерть Андрія Михасика. Справу мого сина провадила слідча Ольга Романів, процесуальним керівником був Володимир Гуль. Але замість проводити розслідування, вони заминали. Два роки надсилали порожні відписки, не виконували наших клопотань. Це було виснажливе ходіння по муках…
Я зверталася до керівника обласної поліції Олександра Богомола, до Генеральної прокуратури, до Адміністрації президента, в Головне слідче управління Нацполіції. Просила об’єднати провадження, адже двоє дітей загинули на одному підприємстві під час виконання будівельних робіт. Проте ніхто не збирався цього робити. Якщо слідство обіцяло оголосити підозру в перші ж місяці після трагедії, то потім раптом притихло. Можна тільки здогадуватись, чому… Коли ж відбулися кадрові зміни в обласній прокуратурі, заступником прокурора області призначили Олександра Божка, почалося зрушення. Я побувала на прийомі в Олександра Сергійовича. Після того справу повернули з Київського науководослідного інституту у зв’язку зі зміною підслідності. Перекваліфікували з ч. 1 ст. 271 (нещасний випадок) на ч. 2 ст. 272 (порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою). Слідча і прокурор були відсторонені. Подальше розслідування доручили слідчій Інні Вівчар і процесуальному керівнику, прокурору Ігорю Середзінському. Справи про загибель мого сина і Андрія Михасика нарешті об’єднали.
«Підозрюваний вибирає, де проводити експертизу…»
— Проведення експертизи по справі про загибель Володі затягували упродовж двох років у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, — продовжує мати загиблого хлопця. — Присилали відписки, що їм не всі матеріали надали, згодом – що вони завантажені. Вочевидь, і туди «дотягнулася рука» підозрюваних. Вони сподівалися, що вдасться закрити справу і ніхто не понесе відповідальності. У загибелі хлопців винен не тільки підрядник, а й власник підприємства, де сталася трагедія. Будівництво, на якому працювали наші діти, було незаконним. Нинішня слідча опитала всіх свідків, провела інші необхідні слідчі дії. Мій син працював за трудовим договором. Пригадую, підрядник уклав із усіма працівниками договори після загибелі Михасика. Навіть приїжджав для цього тоді до нас додому. А коли загинув Володя, нам заявили, що договір… не дійсний. Що Парамей нібито просто так зробив цей документ, щоб ми отримали страховку. Ні копійки не хочу від них! Борюся за справедливість і верховенство права, а не за їхні брудні гроші. Не встигло слідство відправити матеріали на експертизу в інший інститут, як Парамей негайно побіг у Тернопільський міськрайонний суд з клопотанням знову відправити в київський інститут. Навіщо йому це, якщо матеріали вже пролежали там два роки? Добре знає чому! Мабуть, висновок буде такий, який йому треба.
Слідчий суддя Віктор Братасюк задовольнив його клопотання без права оскаржити ухвалу. Після того процесуальний керівник звернувся до суду з клопотанням призначити проведення експертизи в іншому інституті, оскільки в київському знову відтерміновують на 90 днів. А терміни досудового слідства минають значно скоріше, відповідно, справу можуть закрити. Знайшли інший інститут, який погодився зробити експертизу за місяць часу. Проте суддя Тернопільського міськрайонного суду Ірина Марциновська, навіть не проводячи засідання, повернула клопотання. Повторне клопотання слідства заслухала суддя Надія Сташків, проте знову відмовила у задоволенні. Виглядає, що суди догоджають підозрюваному. Буду звертатися у Вищу раду правосуддя.
«Винних у смерті двох хлопців мають покарати»
— У нашій країні, на жаль, закон — на стороні злочинців, — зітхає пані Люба. — Лише торік Парамею оголосили підозру і обрали міру запобіжного заходу. Взяти під варту його не могли, бо вже минуло багато часу від злочину. Цілодобовий домашній арешт не дали, а тільки арешт у нічну пору доби з носінням браслета. Суд пошкодував Парамея, бо в нього мала дитина. Згодом суд дозволив йому внести грошову заставу в розмірі близько 100 тисяч гривень. Проте Підозрюваний звернувся до апеляційного суду і добився зняття застави. Йому повернули кошти. Все, що попросить, суд задовольняє! А до потерпілих судам байдуже. Парамей не почувається винним. Не знаю, чи в нього взагалі є совість, щоб зрозуміти чуже горе, щоб відповісти за загибель двох дітей… Прикро, що в нашій країні реформа правоохоронних органів та судів — на словах. Серед слідчих, прокурорів та суддів — лише одиниці порядних і принципових. Важко боротися з системою, але не маю права опускати рук. За смерть мого Володі та його товариша Андрія Михасика мусять відповісти! Володимир Солтис загинув на руках у свого батька, який також працював на підприємстві «Колос-2». Падав із висоти, зачепився за лист бляхи і йому перерізало горло… На хлопцеві не було поясу безпеки, перекриття, яким він рухався, не було прикріплене, будівля не була обтягнута сіткою.
— Нічого в нашій країні не змінюється. Виявляється, у нашій демократичній державі є право на вбивство, — каже батько загиблого пан Роман. — На підприємстві «Колос» все подвір’я у камерах. Але коли слідчі й прокурори захотіли вилучити сервери, щоб подивитися, що сталося на підприємстві, то «гуманні» судді заборони їм, бо це приватна територія. Абсурд! Складається враження, що у нас приватні суди, які працюють на замовлення. Як на таке мовчати?! Ми з сином та іншими робітниками відмічалися у журналі на прохідній, а після трагедії нам сказали, що ми були «вільновходячими». Все фабрикували, заминали… Прості люди живуть за законами України, а багатії, корупціонери та олігархи — за іншими законами. Потерпіла сторона в кримінальних провадженнях залишається наодинці зі своєю бідою, бо закон – на боці злочинців. Вимагаю, щоб винних у смерті мого сина та його колеги покарали. Щоб судді і працівники правоохоронних органів пройшли перевірку на поліграфі. Щоб чесні й добропорядні далі працювали, а грошолюбні — пішли. Має бути верховенство права, інакше й далі не буде просвітку в нашій країні.
У Тернопільській обласній прокуратурі так прокоментували стан розслідування справи про загибель на підприємстві у Теребовлі: «Як відомо строк досудового розслідування у кримінальному провадженні завершується на початку травня 2021 року. Для завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідним є проведення експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності. Така експертиза в ході досудового розслідування призначена на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду та проводиться силами Київського НДІСЕ. Проте, як стало відомо, її проведення триватиме у термін до 90 днів, що є неприпустимо довго, з огляду на стислі строки досудового розслідування. З цією метою було прийнято рішення про пошук експертної установи, яка зможе прийняти до виконання таку експертизу та провести у максимально стислі строки. Такі запити було надіслано до усіх експертних установ України. У відповідь, зокрема, прийшов лист із Закарпатського НДЕКЦ, яким повідомлено про готовність прийняти таку експертизу до виконання та виконати впродовж значно коротшого терміну. З цією метою було скеровано клопотання до Тернопільського міськрайонного суду про зміну установи виконавця експертизи у кримінальному провадженні, проте вказане клопотання повернуто без належних на це підстав. У зв’язку із наведеним, прокурором вдруге скеровано клопотання про зміну експертної установи виконавця експертизи охорони праці та безпеки життєдіяльності». На сторінці Тернопільського міськрайонного суду у Фейсбуці після акції протесту родини Солтис розмістили коментар.
«Поділяючи занепокоєння громадян, учасників справ та ЗМІ щодо прозорості роботи суду, надаємо коментар щодо пікету, який відбувся 24 березня 2021 року під будівлею суду, — зазначила суддя-спікерка Анна Мостецька.
— У провадженні СУ ГУНП в Тернопільській області перебувають об’єднані матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017210170000323 від 03.08.2017 року за ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 272 КК України. Повідомлення про підозру в даному кримінальному провадженні громадянину П. вручено 07.08.2020 року. На даний час триває досудове розслідування в даному кримінальному провадженні.
Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. З часу пред’явлення підозри у даному кримінальному провадженні слідчими суддями Тернопільського міськрайонного суду було розглянуто 27 клопотань, що подані сторонами кримінального провадження. Про день та час слухання справ були сповіщені учасники кримінального провадження в порядку та строки передбачені КПК України. Сторона обвинувачення обізнана про всі судові рішення прийняті Тернопільським міськрайонним судом. Відповідно до ст. 222 КПК України суд на даному етапі розслідування кримінального провадження не вправі розголошувати відомості розслідування без згоди слідчого та прокурора. Всі судові рішення, які були прийняті під час судового провадження містяться в Єдиному реєстрі судових рішень (параметри пошуку «12017210170000323»). Саме у рішенні суду наведені мотиви вирішення слідчим суддею клопотання».
Джерело: Нова Тернопільська газета
8 червня 2018 року — день, який болючою раною закарбувався на материнському серці. Її син Володимир загинув під час виконання будівельно-монтажних робіт на підприємстві «Колос-2» у Теребовлі. А кілька місяців перед тим на підприємстві загинув ще один працівник — 21-річний Андрій Михасик. Справи про загибель хлопців нині об’єднані в одне провадження.
Минає третій рік, але слідство досі не завершено, справа не передана до суду. «Каменем спотикання» стала експертиза безпеки життєдіяльності. Дану експертизу можна зробити навіть за місяць, але матеріали чомусь на роки залягли у Київському науковому-дослідному інституті судових експертиз. Коли нещодавно слідство вирішило передати матеріали до іншого інституту, адже минає термін досудового розслідування, на перешкоді стали суди. Власне через це пані Люба зі своїми рідними та друзями загиблого сина вийшли на акцію протесту до Тернопільського міськрайонного суду.
«Замість проводити розслідування, справу заминали….»
— Два роки розслідування справи «гальмували» правоохоронні органи, а тепер — суди, — обурюється пані Люба. — Мій син Володимир працював на підприємстві «Колос-2» два з половиною роки. Але сталася біда… На тому ж підприємстві вісім місяців перед тим загинув Андрій Михасик. Директор ТОВ АП «Колос-2» — Степан Никеруй, будівельними роботами на підприємстві керував підрядник Юрій Парамей з Тернополя. Теребовлянські поліція і прокуратура нічого не робили для того, щоб встановити причину загибелі хлопців. Кого прикривали? Вперто не хотіли об’єднати справи. Справу про загибель мого сина згодом забрали в обласну поліцію, а справу Михасика залишили в Теребовлі. Матеріали про загибель Михасика відправили на експертизу без висновків з управління праці. Два роки я добивалася правди, щоб винні понесли належне покарання як за смерть мого сина, так і за смерть Андрія Михасика. Справу мого сина провадила слідча Ольга Романів, процесуальним керівником був Володимир Гуль. Але замість проводити розслідування, вони заминали. Два роки надсилали порожні відписки, не виконували наших клопотань. Це було виснажливе ходіння по муках…
Я зверталася до керівника обласної поліції Олександра Богомола, до Генеральної прокуратури, до Адміністрації президента, в Головне слідче управління Нацполіції. Просила об’єднати провадження, адже двоє дітей загинули на одному підприємстві під час виконання будівельних робіт. Проте ніхто не збирався цього робити. Якщо слідство обіцяло оголосити підозру в перші ж місяці після трагедії, то потім раптом притихло. Можна тільки здогадуватись, чому… Коли ж відбулися кадрові зміни в обласній прокуратурі, заступником прокурора області призначили Олександра Божка, почалося зрушення. Я побувала на прийомі в Олександра Сергійовича. Після того справу повернули з Київського науководослідного інституту у зв’язку зі зміною підслідності. Перекваліфікували з ч. 1 ст. 271 (нещасний випадок) на ч. 2 ст. 272 (порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою). Слідча і прокурор були відсторонені. Подальше розслідування доручили слідчій Інні Вівчар і процесуальному керівнику, прокурору Ігорю Середзінському. Справи про загибель мого сина і Андрія Михасика нарешті об’єднали.
«Підозрюваний вибирає, де проводити експертизу…»
— Проведення експертизи по справі про загибель Володі затягували упродовж двох років у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, — продовжує мати загиблого хлопця. — Присилали відписки, що їм не всі матеріали надали, згодом – що вони завантажені. Вочевидь, і туди «дотягнулася рука» підозрюваних. Вони сподівалися, що вдасться закрити справу і ніхто не понесе відповідальності. У загибелі хлопців винен не тільки підрядник, а й власник підприємства, де сталася трагедія. Будівництво, на якому працювали наші діти, було незаконним. Нинішня слідча опитала всіх свідків, провела інші необхідні слідчі дії. Мій син працював за трудовим договором. Пригадую, підрядник уклав із усіма працівниками договори після загибелі Михасика. Навіть приїжджав для цього тоді до нас додому. А коли загинув Володя, нам заявили, що договір… не дійсний. Що Парамей нібито просто так зробив цей документ, щоб ми отримали страховку. Ні копійки не хочу від них! Борюся за справедливість і верховенство права, а не за їхні брудні гроші. Не встигло слідство відправити матеріали на експертизу в інший інститут, як Парамей негайно побіг у Тернопільський міськрайонний суд з клопотанням знову відправити в київський інститут. Навіщо йому це, якщо матеріали вже пролежали там два роки? Добре знає чому! Мабуть, висновок буде такий, який йому треба.
Слідчий суддя Віктор Братасюк задовольнив його клопотання без права оскаржити ухвалу. Після того процесуальний керівник звернувся до суду з клопотанням призначити проведення експертизи в іншому інституті, оскільки в київському знову відтерміновують на 90 днів. А терміни досудового слідства минають значно скоріше, відповідно, справу можуть закрити. Знайшли інший інститут, який погодився зробити експертизу за місяць часу. Проте суддя Тернопільського міськрайонного суду Ірина Марциновська, навіть не проводячи засідання, повернула клопотання. Повторне клопотання слідства заслухала суддя Надія Сташків, проте знову відмовила у задоволенні. Виглядає, що суди догоджають підозрюваному. Буду звертатися у Вищу раду правосуддя.
«Винних у смерті двох хлопців мають покарати»
— У нашій країні, на жаль, закон — на стороні злочинців, — зітхає пані Люба. — Лише торік Парамею оголосили підозру і обрали міру запобіжного заходу. Взяти під варту його не могли, бо вже минуло багато часу від злочину. Цілодобовий домашній арешт не дали, а тільки арешт у нічну пору доби з носінням браслета. Суд пошкодував Парамея, бо в нього мала дитина. Згодом суд дозволив йому внести грошову заставу в розмірі близько 100 тисяч гривень. Проте Підозрюваний звернувся до апеляційного суду і добився зняття застави. Йому повернули кошти. Все, що попросить, суд задовольняє! А до потерпілих судам байдуже. Парамей не почувається винним. Не знаю, чи в нього взагалі є совість, щоб зрозуміти чуже горе, щоб відповісти за загибель двох дітей… Прикро, що в нашій країні реформа правоохоронних органів та судів — на словах. Серед слідчих, прокурорів та суддів — лише одиниці порядних і принципових. Важко боротися з системою, але не маю права опускати рук. За смерть мого Володі та його товариша Андрія Михасика мусять відповісти! Володимир Солтис загинув на руках у свого батька, який також працював на підприємстві «Колос-2». Падав із висоти, зачепився за лист бляхи і йому перерізало горло… На хлопцеві не було поясу безпеки, перекриття, яким він рухався, не було прикріплене, будівля не була обтягнута сіткою.
— Нічого в нашій країні не змінюється. Виявляється, у нашій демократичній державі є право на вбивство, — каже батько загиблого пан Роман. — На підприємстві «Колос» все подвір’я у камерах. Але коли слідчі й прокурори захотіли вилучити сервери, щоб подивитися, що сталося на підприємстві, то «гуманні» судді заборони їм, бо це приватна територія. Абсурд! Складається враження, що у нас приватні суди, які працюють на замовлення. Як на таке мовчати?! Ми з сином та іншими робітниками відмічалися у журналі на прохідній, а після трагедії нам сказали, що ми були «вільновходячими». Все фабрикували, заминали… Прості люди живуть за законами України, а багатії, корупціонери та олігархи — за іншими законами. Потерпіла сторона в кримінальних провадженнях залишається наодинці зі своєю бідою, бо закон – на боці злочинців. Вимагаю, щоб винних у смерті мого сина та його колеги покарали. Щоб судді і працівники правоохоронних органів пройшли перевірку на поліграфі. Щоб чесні й добропорядні далі працювали, а грошолюбні — пішли. Має бути верховенство права, інакше й далі не буде просвітку в нашій країні.
У Тернопільській обласній прокуратурі так прокоментували стан розслідування справи про загибель на підприємстві у Теребовлі: «Як відомо строк досудового розслідування у кримінальному провадженні завершується на початку травня 2021 року. Для завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідним є проведення експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності. Така експертиза в ході досудового розслідування призначена на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду та проводиться силами Київського НДІСЕ. Проте, як стало відомо, її проведення триватиме у термін до 90 днів, що є неприпустимо довго, з огляду на стислі строки досудового розслідування. З цією метою було прийнято рішення про пошук експертної установи, яка зможе прийняти до виконання таку експертизу та провести у максимально стислі строки. Такі запити було надіслано до усіх експертних установ України. У відповідь, зокрема, прийшов лист із Закарпатського НДЕКЦ, яким повідомлено про готовність прийняти таку експертизу до виконання та виконати впродовж значно коротшого терміну. З цією метою було скеровано клопотання до Тернопільського міськрайонного суду про зміну установи виконавця експертизи у кримінальному провадженні, проте вказане клопотання повернуто без належних на це підстав. У зв’язку із наведеним, прокурором вдруге скеровано клопотання про зміну експертної установи виконавця експертизи охорони праці та безпеки життєдіяльності». На сторінці Тернопільського міськрайонного суду у Фейсбуці після акції протесту родини Солтис розмістили коментар.
«Поділяючи занепокоєння громадян, учасників справ та ЗМІ щодо прозорості роботи суду, надаємо коментар щодо пікету, який відбувся 24 березня 2021 року під будівлею суду, — зазначила суддя-спікерка Анна Мостецька.
— У провадженні СУ ГУНП в Тернопільській області перебувають об’єднані матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017210170000323 від 03.08.2017 року за ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 272 КК України. Повідомлення про підозру в даному кримінальному провадженні громадянину П. вручено 07.08.2020 року. На даний час триває досудове розслідування в даному кримінальному провадженні.
Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. З часу пред’явлення підозри у даному кримінальному провадженні слідчими суддями Тернопільського міськрайонного суду було розглянуто 27 клопотань, що подані сторонами кримінального провадження. Про день та час слухання справ були сповіщені учасники кримінального провадження в порядку та строки передбачені КПК України. Сторона обвинувачення обізнана про всі судові рішення прийняті Тернопільським міськрайонним судом. Відповідно до ст. 222 КПК України суд на даному етапі розслідування кримінального провадження не вправі розголошувати відомості розслідування без згоди слідчого та прокурора. Всі судові рішення, які були прийняті під час судового провадження містяться в Єдиному реєстрі судових рішень (параметри пошуку «12017210170000323»). Саме у рішенні суду наведені мотиви вирішення слідчим суддею клопотання».
Джерело: Нова Тернопільська газета
