Художник Євген Шпак і вчитель історії місцевої школи Оксана Ундерко стали ініціаторами заснування музею історії селища Скали-Подільської, що на Тернопільщині. Діє він уже декілька років.

Такою ідеєю декілька років тому «загорівся» колишній військовий Є. Шпак. Переїхавши жити до селища він побачив будівлю колишнього Народного дому, яка була в плачевному стані.

Прадіди жителів Скали-Подільської збудували її господарським способом у 1885 році. Згодом там містилася читальня «Просвіти», а в радянські часи будівлю переобладнали під кінотеатр.

Кіно крутили тут до 1995 року. І коли тодішній владі, як то кажуть, стало не до кіна, будівля занепала: стільці перенесли до будинку культури, і почала вона помалу занепадати без господарської руки. Тоді Євген Михайлович і «завагітнів» ідеєю відбудувати будинок і облаштувати в ньому музей, а заодно – періодично влаштовувати виставки робіт художників. Благо, своїх робіт назбиралось чимало, яким уже в квартирі місця бракує.

Щось робив своїми силами, щось допомагали втілити друзі і представники влади, які підтримували і розуміли добрі наміри митця. Але одного розуміння і підтримки – замало. Що з того, коли є проект? На його реалізацію знову ж таки – потрібні гроші. У селищній раді теж готові піти на зустріч у таких намірах, однак із куцим бюджетом селища важко втілити ідею в життя. До того ж ціна питання сьогодні зросла із ростом курсу доллара. І про ідею довелось забути.

- Але то тільки на деякий час, — каже Євген Шпак. – Хоч ми і відкрили музей у школі, але він має бути саме там, де планували. Ось минуть важкі часи, щось зміниться в країні і ми все зробимо. Музей у Скалі-Подільській має бути найкращим в області!

Збирати історичні матеріали, фото, согади, робити стенди Євген Михайлович почав уже давно. Собі у підмогу взяв вчителя історії Оксану Ундерко, яка дуже добре знає історію селища і чиї діди-прадіди залишили у тій історії вагомий слід. Дізнавшись про такий добрий почин, жителі селища приносили до школи світлини, книги, давні предмети побуту. І вже незабаром унікальних експонатів назбиралось чимало.

Директор школи Наталія Дорож з радістю погодилась на облаштування музею саме у стінах школи, адже це, каже, унікальна можливість для учнів глибше вникати в історчне минуле Скали-Подільської.

І справді, є чим пишатися і що вшановувати жителям селища. Найперше – то церква святого Миколая, якій уже 130 років. Збудована вона була за сприяння отця Келестина Костецького. Вузькому колу істориків Святомиколаївський храм у Скалі відомий завдяки тому, що тут у 1896 році Михайло Грушевський вінчався із Марією Вояковською.

Це тепер Скала-Подільська – тихе і спокійне селище. А колись це було місто, яке рівнялося до Кам,янця-Подільського і стояло на вигідному торговельному шляху. Тут є королівска криниця, яку у 1245 році розкопав князь Данило, відомий ще із першої половини ХІ століття кам,яний замок на стрімких берегах Збруча, костел Успіння Божої Матері, який мистецтвознавець Григорій Логвин назвав «останнім відлунням готики в Україні», палац Голуховських у парку, де росте 500-річна липа. А яких постатей народив цей маленький куток Поділля! Із них найвідоміший – оперний співак Мирослав Скала-Старицький, якого на європейський афішах представляли як Міро Скаля. Тобто, взявши собі додаток до прізвища Скаля, він підкреслював, звідки родом і завжди писав, що є українським співаком.

На стендах музею організатори представили історію життя трьох громад селища – польського, єврейського і руського, тобто українського, які уживалися один з одним, разом будували школи, читальні і клуби, спільно вирішували проблеми громади. Такої єдності і розуміння так бракує нам сьогодні! Ось чому варто повчитися!

Окремий стенд присвячений життю і творчості Мирослава Скала- Старицького. Зберігається тут і нотний зошит із Літургіями, який співав тутешній церковний хор. А за дяка був батько відомого оперного співака – Григорій Старицький.

Окрасою композиції стали полотна засновника музею – Євгена Шпака, вишиті роботи місцевих майстринь, вироби народних умільців, унікальні книги і світлини.


Ірина Мадзій, газета «Вільне життя плюс».