У Вертебі на Борщівщині знайшли фігурку голої жінки, якій понад 5 тисяч років
У печері Вертеба під час археологічної експедиції знайдено фігурку жінки часів Трипільської культури.
За словами директора Борщівського обласного краєзнавчого музею археолога Михайла Сохацького, фігурці понад п'ять тисяч років.
Від трипільців у спадок залишилося чимало невеличких жіночих фігурок. Вони зображали богинь родючості голими й наносили на їхні тіла особливі символічні знаки.
Були і стилізовані фігурки без ніг – вони закінчувалися клином. Ці клини встромлялися в якийсь п’єдестал, чи спеціальний отвір. Деякі жіночі голівки таких фігурок нагадували голову сови.
За словами науковця, є ще й інші типи фігурок – більш реалістична жіноча фігура, вже з позначеними, але не до кінця доведеними ногами, яку і було знайдено у Вертебі.
"Печера Вертеба – це своєрідне сховище трипільців, куди вони втікали від тієї чи іншої небезпеки і брали з собою сюди різні, потрібні їм предмети. Досліджено, що в печері вони перебували упродовж 500 років. Тому стільки тут залишків цієї матеріальної культури трипільців, якої ми маємо можливість торкнутися і досліджувати їх", - каже Михайло Сохацький.
Ця печера - єдине в україні місце, де сконцентровані і рештки трипільців, і їхня культура й побут.
За його словами, у подібних знахідках, різних за стилем і формою жіночих зображеннях, трипільці, очевидно, втілювали образи шанованих божеств, які уособлюють у землеробсько-скотарських племен ідею родючості і загального добробуту. Трипільці залишили нам у спадок багато невеличких жіночих фігурок. Вони зображали богинь родючості голими й наносили на їхні тіла особливі символічні знаки. Часто на місці грудей богинь накреслювалася подвійна спіраль. На животі або на лоні малювався ромб, перехрещений на чотири долі. У кожну клітинку втискали по одній хлібній зернині. Грудна спіраль є небесним символом: хмара — блискавка, що надсилає на землю молоко-сім’я-дощ. Ромб зі злаками уособлює зоране та засіяне поле. Це також родюче місце богині, плід у її лоні. Поєднання обох символів означає шлюб стихій Неба і Землі. Крім цього, на стегнах, боках і сідницях усіх трипільських фігурок зроблені навскісні та спіральні подряпини. Вони виражають символ захисту родючості. Подібні «ієрогліфи» наносилися не лише на статуетки, а й на тіла справжніх трипільських жінок, які залюбки татуювали себе. Характерно, що трипільські жіночі статуетки неймовірно еротичні — з усіма нюансами, подробицями і принадами жіночого тіла. Судячи зі статуеток, на ранніх етапах свого розвитку ідеалом жіночої краси трипільці вважали панянок з невеличкими персами й неймовірно пишними стегнами.
Були і стилізовані фігурки без ніг – вони закінчувалися клином. Ці клини встромлялися в якийсь п’єдестал, чи спеціальний отвір. Деякі жіночі голівки таких фігурок нагадували голову сови. Виявляється, є ще й інші типи фігурок – більш реалістична жіноча фігура, вже з позначеними, але не до кінця доведеними ногами, яку, власне, і було знайдено у Вертебі. Існують і фігурки сидячих жінок. Вірогідно, їхнє призначення – ритуальне і пов’язане воно з культом жінки. А ось дослідниця Трипільської культури Наталія Бурдо узагалі виділила близько двадцяти типів такої трипільської пластики.
А ще археолог розповів, що ніде у світі поховань трипільців не знаходять. Ось і в Борщівському районі, де біля села Більче Золоте знаходиться печера Вертеба, археологи зафіксували понад сто поселень цих давніх хліборобів, але жодного їхнього цвинтаря поки що не знайдено. Це – ще одна загадка трипільців. Куди дівались тіла померлих – чи їх спалювали і попіл десь розвіювали? - ніхто точно не знає. Тому такий інтерес у археологів, антропологів викликає кожен трипільський артефакт, особливо - останки людей.
Джерело: Терен
За словами директора Борщівського обласного краєзнавчого музею археолога Михайла Сохацького, фігурці понад п'ять тисяч років.
Від трипільців у спадок залишилося чимало невеличких жіночих фігурок. Вони зображали богинь родючості голими й наносили на їхні тіла особливі символічні знаки.
Були і стилізовані фігурки без ніг – вони закінчувалися клином. Ці клини встромлялися в якийсь п’єдестал, чи спеціальний отвір. Деякі жіночі голівки таких фігурок нагадували голову сови.
За словами науковця, є ще й інші типи фігурок – більш реалістична жіноча фігура, вже з позначеними, але не до кінця доведеними ногами, яку і було знайдено у Вертебі.
"Печера Вертеба – це своєрідне сховище трипільців, куди вони втікали від тієї чи іншої небезпеки і брали з собою сюди різні, потрібні їм предмети. Досліджено, що в печері вони перебували упродовж 500 років. Тому стільки тут залишків цієї матеріальної культури трипільців, якої ми маємо можливість торкнутися і досліджувати їх", - каже Михайло Сохацький.
Ця печера - єдине в україні місце, де сконцентровані і рештки трипільців, і їхня культура й побут.
За його словами, у подібних знахідках, різних за стилем і формою жіночих зображеннях, трипільці, очевидно, втілювали образи шанованих божеств, які уособлюють у землеробсько-скотарських племен ідею родючості і загального добробуту. Трипільці залишили нам у спадок багато невеличких жіночих фігурок. Вони зображали богинь родючості голими й наносили на їхні тіла особливі символічні знаки. Часто на місці грудей богинь накреслювалася подвійна спіраль. На животі або на лоні малювався ромб, перехрещений на чотири долі. У кожну клітинку втискали по одній хлібній зернині. Грудна спіраль є небесним символом: хмара — блискавка, що надсилає на землю молоко-сім’я-дощ. Ромб зі злаками уособлює зоране та засіяне поле. Це також родюче місце богині, плід у її лоні. Поєднання обох символів означає шлюб стихій Неба і Землі. Крім цього, на стегнах, боках і сідницях усіх трипільських фігурок зроблені навскісні та спіральні подряпини. Вони виражають символ захисту родючості. Подібні «ієрогліфи» наносилися не лише на статуетки, а й на тіла справжніх трипільських жінок, які залюбки татуювали себе. Характерно, що трипільські жіночі статуетки неймовірно еротичні — з усіма нюансами, подробицями і принадами жіночого тіла. Судячи зі статуеток, на ранніх етапах свого розвитку ідеалом жіночої краси трипільці вважали панянок з невеличкими персами й неймовірно пишними стегнами.
Були і стилізовані фігурки без ніг – вони закінчувалися клином. Ці клини встромлялися в якийсь п’єдестал, чи спеціальний отвір. Деякі жіночі голівки таких фігурок нагадували голову сови. Виявляється, є ще й інші типи фігурок – більш реалістична жіноча фігура, вже з позначеними, але не до кінця доведеними ногами, яку, власне, і було знайдено у Вертебі. Існують і фігурки сидячих жінок. Вірогідно, їхнє призначення – ритуальне і пов’язане воно з культом жінки. А ось дослідниця Трипільської культури Наталія Бурдо узагалі виділила близько двадцяти типів такої трипільської пластики.
А ще археолог розповів, що ніде у світі поховань трипільців не знаходять. Ось і в Борщівському районі, де біля села Більче Золоте знаходиться печера Вертеба, археологи зафіксували понад сто поселень цих давніх хліборобів, але жодного їхнього цвинтаря поки що не знайдено. Це – ще одна загадка трипільців. Куди дівались тіла померлих – чи їх спалювали і попіл десь розвіювали? - ніхто точно не знає. Тому такий інтерес у археологів, антропологів викликає кожен трипільський артефакт, особливо - останки людей.
Джерело: Терен
