Абрикосовий рай на Борщівщині
Землі та саду потрібен господар чесний, розумний і сумлінний. Саме до таких належить від діда-прадіда роду садівничого керівник фермерського господарства «Колінз» Борщівського району Микола Павлик.
Професійний садівник, ентузіаст і пропагандист цієї справи, селекціонер – відома на Тернопіллі людина. Родом Микола з Хмельниччини – зі села Пилипківці Новоушівського району, там закінчив школу. Місцевий радгосп ім. Чапаєва за свій рахунок направив здібного юнака на стаціонарне навчання до Кримського радгоспу-технікуму Сімферопольської науково-дослідної станції садівництва і плодоягідництва. На завершальному курсі одружився з колегою по навчанні Галиною, яка родом з Хотинщини, що на Буковинні.
Молоде і завзяте на працю подружжя оселилося у рідному селі. Фахівцю запропонували очолити садівничу бригаду, знайшлася робота до душі й дружині Галині.
За роки становлення господарства Микола Павлик пройшов трудовий шлях від бригадира до заступника директора радгоспу. Місцеві селяни вирощували фрукти та ягоди на 600 гектарах, обробляли 2,5 тис. га землі, тримали чимале стадо великої рогатої худоби, зокрема і молочну череду.
У грудні далекого 1986 року Миколу і Галину Павликів запросив на постійну роботу і посадити 300 гектарів нового саду керівник першої на Тернопільщині агрофірми «Вікторія», останній герой Соцпраці в краї відомий господарник Адам Щепановський. Сумлінними і чесними руками, розумним і перспективним підходом до садівничої справи уславився на Борщівщині Микола Павлик. Лише в розсадниках агрофірми щороку вирощували 80 і більше тисяч саджанців фруктових дерев, плодоягідних кущів. Спорудили холодильники, склади для зберігання вирощеної продукції, цехи з переробки плодів та ягід.
Миколині саджанці вже щедро плодоносять у колективних і особистих садах усіх районів Тернопільщини, на Львівщині, Івано-Франківщині, Буковинні, у Київській та Черкаській областях.
У 1983 році він заочно закінчив Уманський національний університет садівництва, зайнявся селекційною справою. Вивів середньостиглий сорт абрикоса «Борщівський», вага плодів якого сягає 40-85 г. Солодкий, м’ясистий, морозостійкий, а також захищений від хвороб і шкідників, протягів тощо фрукт.
Коли в 90-х роках усі в основному садили яблуні, груші, сливи,черешні та вишні, невтомний селекціонер Микола Йосипович почав займатися персиком. Вибирав і систематизував, акліматизував, аналізував, вів спостереження, зміни погоди. Методом відбору, колонізації, генетичних властивостей, формуванням крони та кущів із 30 сортів вибрав три основні, що притаманні для зони ризикованого землеробства Лісостепу.
– Найкраще вони себе зарекомендували за всіма показниками у нашій місцевості, – каже пан Микола. – Три роки тому предметно зайнявся розведенням абрикосів на основі сортів канадської, чеської, італійської та французької селекції. Поставив перед собою завдання і добився результатів. На сильнорослій підщепі жердель – дика абрикоса маленька, насіння якої висіваю. Нові абрикосові кущі (не стовбури, – прим. Я. Б.) мають хорошу кореневу систему, дерево стійке до морозів, протягів, дощів, злив, інших природних катаклізмів, кущовидна форма крони.
У щоденній селекційній справі садівник Микола Павлик використав три хвилі росту абрикосового дерева, створює хороший плодоносний кущ, що дає вже повноцінні плоди на третій рік висадки саджанців. Таким чином, зменшує ріст і передчасне завантаження урожаю у перші роки формування саджанця. Для такої технології не всі сорти абрикоса підходять. На даний час Микола Павлик виділяє сорти, що підходять для борщівської технології селекціонера.
А ще подружжя Павликів завозить чимало фруктів у школи, інтернати, дитячі садки та будинки перестарілих. Мають тісні партнерські зв’язки з торгівельною мережею Борщівського та сусідніх районів, обласного центру.
Микола Васильович любить повторювати: «Коли бачиш весняний цвіт у саду, а потім оранжеві абрикоси і персики, стиглі червонобокі яблука – все це органічні фрукти, вітчизняні, а не закордонні, – розумієш, що сад – то неповторне надбання і приємна для душі робота».
Люблять у батьків сад завітати дочки Олена і Світлана, зяті Богдан і Анатолій, а найбільше – п’ятеро внуків. Росте і плодоносить і старий сад, великими плодами з нових плантацій радую персик і абрикос. До речі, Павликове ФГ «Колінз» назване за сортом персика.
Ярослав Бачинський для
Професійний садівник, ентузіаст і пропагандист цієї справи, селекціонер – відома на Тернопіллі людина. Родом Микола з Хмельниччини – зі села Пилипківці Новоушівського району, там закінчив школу. Місцевий радгосп ім. Чапаєва за свій рахунок направив здібного юнака на стаціонарне навчання до Кримського радгоспу-технікуму Сімферопольської науково-дослідної станції садівництва і плодоягідництва. На завершальному курсі одружився з колегою по навчанні Галиною, яка родом з Хотинщини, що на Буковинні.
Молоде і завзяте на працю подружжя оселилося у рідному селі. Фахівцю запропонували очолити садівничу бригаду, знайшлася робота до душі й дружині Галині.
За роки становлення господарства Микола Павлик пройшов трудовий шлях від бригадира до заступника директора радгоспу. Місцеві селяни вирощували фрукти та ягоди на 600 гектарах, обробляли 2,5 тис. га землі, тримали чимале стадо великої рогатої худоби, зокрема і молочну череду.
У грудні далекого 1986 року Миколу і Галину Павликів запросив на постійну роботу і посадити 300 гектарів нового саду керівник першої на Тернопільщині агрофірми «Вікторія», останній герой Соцпраці в краї відомий господарник Адам Щепановський. Сумлінними і чесними руками, розумним і перспективним підходом до садівничої справи уславився на Борщівщині Микола Павлик. Лише в розсадниках агрофірми щороку вирощували 80 і більше тисяч саджанців фруктових дерев, плодоягідних кущів. Спорудили холодильники, склади для зберігання вирощеної продукції, цехи з переробки плодів та ягід.
Миколині саджанці вже щедро плодоносять у колективних і особистих садах усіх районів Тернопільщини, на Львівщині, Івано-Франківщині, Буковинні, у Київській та Черкаській областях.
У 1983 році він заочно закінчив Уманський національний університет садівництва, зайнявся селекційною справою. Вивів середньостиглий сорт абрикоса «Борщівський», вага плодів якого сягає 40-85 г. Солодкий, м’ясистий, морозостійкий, а також захищений від хвороб і шкідників, протягів тощо фрукт.
Коли в 90-х роках усі в основному садили яблуні, груші, сливи,черешні та вишні, невтомний селекціонер Микола Йосипович почав займатися персиком. Вибирав і систематизував, акліматизував, аналізував, вів спостереження, зміни погоди. Методом відбору, колонізації, генетичних властивостей, формуванням крони та кущів із 30 сортів вибрав три основні, що притаманні для зони ризикованого землеробства Лісостепу.
– Найкраще вони себе зарекомендували за всіма показниками у нашій місцевості, – каже пан Микола. – Три роки тому предметно зайнявся розведенням абрикосів на основі сортів канадської, чеської, італійської та французької селекції. Поставив перед собою завдання і добився результатів. На сильнорослій підщепі жердель – дика абрикоса маленька, насіння якої висіваю. Нові абрикосові кущі (не стовбури, – прим. Я. Б.) мають хорошу кореневу систему, дерево стійке до морозів, протягів, дощів, злив, інших природних катаклізмів, кущовидна форма крони.
У щоденній селекційній справі садівник Микола Павлик використав три хвилі росту абрикосового дерева, створює хороший плодоносний кущ, що дає вже повноцінні плоди на третій рік висадки саджанців. Таким чином, зменшує ріст і передчасне завантаження урожаю у перші роки формування саджанця. Для такої технології не всі сорти абрикоса підходять. На даний час Микола Павлик виділяє сорти, що підходять для борщівської технології селекціонера.
А ще подружжя Павликів завозить чимало фруктів у школи, інтернати, дитячі садки та будинки перестарілих. Мають тісні партнерські зв’язки з торгівельною мережею Борщівського та сусідніх районів, обласного центру.
Микола Васильович любить повторювати: «Коли бачиш весняний цвіт у саду, а потім оранжеві абрикоси і персики, стиглі червонобокі яблука – все це органічні фрукти, вітчизняні, а не закордонні, – розумієш, що сад – то неповторне надбання і приємна для душі робота».
Люблять у батьків сад завітати дочки Олена і Світлана, зяті Богдан і Анатолій, а найбільше – п’ятеро внуків. Росте і плодоносить і старий сад, великими плодами з нових плантацій радую персик і абрикос. До речі, Павликове ФГ «Колінз» назване за сортом персика.
Ярослав Бачинський для