Сьогодні разом з представниками з Борщівщини, з т.в.о. голови районної ради Андрієм Русенком, депутатом Борщівської міської ради Анатолієм Стодолою були в Чорткові на зустрічі, присвяченій медичній реформі та створенню Чортківського госпітального округу. Близько 2 годин ми слухали про "плюси" і "перспективи" такого реформування у всій красі, струшуючи локшину з вух, - "свободівка" Христина Яворська.

Ейфорія і ентузіазм проявлялись то в одному кутку залу, то в іншому: хтось постійно позіхав, хтось сопів у напівсні. Прокинулись всі після запрошення головного лікаря Чортківської ЦКРЛ на вечерю в ресторан "Гетьман", де "остаточно мали бути вирішені всі незручні і неврегульовані питання реформування". І це в страсний четвер!

Після незначних дискусій наближалась робоча зустріч до завершення, проте все таки не всіх переконали обласні спікери. Моє запитання було останнім, бо очільники району і громад мовчали, хоч, думаю, питання лікарні допікає всім нам. Але мабуть брати-Барни не дали дозволу запитувати про те, що може поставити їх як ставлеників бепепе у незручне становище. Ця от реформа взагалі викликає масу питань і протиріч. Наприклад, є там прописаний такий принцип, що максимальна тривалість доправлення пацієнта повинна становити 60 хвилин, а максимальна відстань - 60 кілометрів. Питання наступне, хто ж прораховував географію цієї новації!? Є на Борщівщині Окопи і Боришківці, є Бабинці і Трубчин. То які 60 км?! Від Окопів до Чорткова близько 100 км. А хто відповідатиме за смерть хворого, який може не пережити дороги? А хто ґарантує за час, котрий відводиться на реалізацію реформи відремонтувати дороги? Яскравий приклад дорога до Бабинців, якою пересуватись не просто не можливо, але і страшно. Чи дорога до Худиківців. А хто фінансуватиме придбання автотранспорту для такого транспортування? А куди підуть "оптимізовані" лікарі та медперсонал? Спочатку за запитання мені подякували. Але вже після того, як жодної чіткої відповіді, окрім переливання з пустого в порожнє, мені так і не дали, а я знову повторила запитання, мене не так ввічливо намагались присадити зі словами типу "не медик - не рипайся". Хоча до того розповідали, що голови рад, адміністрацій, депутати повинні доносити "зерна істини" про таку необхідну і таку єдино вірну реформу до людей у своїх населених пунктах. Важко доносити те, в що сам мало віриш. Словом, коли я втретє попросила пояснити, яким все таки чином вписується відстань у 100 кілометрів у принцип "до 60 кілометрів", мені відповіли, що якщо я така аж цікава особа, то можу приїхати до Тернополя, звернутись в управління охорони здоров'я (чи як воно там) і сам його очільник мені все це доступно пояснить. Але чомусь сьогодні він не спромігся на пояснення. Сумно!

У виступах говорили про якісь радянські реформи, блаблабла. Словом, завершила я своє запитання побажанням від покоління народжених у вільній Україні: "Чим довше, товариство, вирішуватимете питання, що стосуються майбутнього українців у всяких там "гетьманах" - ресторанах на об'їзних - тим менше довіри залишатиметься до вас і віри у всі ваші псевдореформи". А до автора слів про те, що я не медик і щоб не задавала питань з цієї причини, до пана "обласного начальника охорони здоров'я" хотілося б апелювати: людина у МОЗ, котра займається цією реформою, в яку ви свято вірите чи намагаєтесь переконати в цьому себе і оточуючих, теж не медик, а всього лише менеджер.

Пропоную громаді району згуртуватись і до останнього боротися за свою лікарню. Бо люди, котрі називають себе реформаторами, або погані фахівці, або погані брехуни, - зазначає депутат фракції ВО «Свобода» Христина Яворська.