Зважаючи на суспільний резонанс довкола забудови скверу біля дитячої бібліотеки та намагання влади тиснути не тільки на активістів, депутатів, а й представників журналістської спільноти, про що ми розповімо згодом, "Звістка" вирішила поцікавитись у , з чого усе починалось і з чим довелось зіштовхнутись у цій боротьбі.

Від 27-го квітня ми ведемо боротьбу за клаптик зелених насаджень, що залишився біля дитячої бібліотеки. Саме цього дня я зателефонувала на номер 102 і повідомила про незаконну забудову у цьому місці. А далі боротьба розпочалась у кількох напрямках. З одного боку посадовці міської ради, які саботують Правила благоустрою, що прийняті, як підзаконний акт рішенням сесії. З іншої сторони - забудовник пані Вербіцька, яка дозволила собі облаштування фундаменту під тимчасову споруду з порушенням всіх можливих будівельних норм (ст. 28 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності"). Не отримавши паспорт прив'язки і порушуючи Технічні умови, що узгоджені Управлінням патрульної поліції області, забудовник викопала котлован глибиною близько півтора метри і облаштувала армований фундамент.

Але найстрашніше те, що під сквером проходить дренажна система, в яку виведено потік, що протікає через Борщів. Тому навіть колишній мер Іван Башняк не дозволяв забудовувати цю частину скверу. Чи то розумів, що це заборонено згідно державних будівельних норм, чи то совість не дозволяла так плюнути в обличчя містян.

Звернувшись до поліції, я сподівалась на допомогу і проведення якісної перевірки щодо законності забудови і притягнення винних до відповідальності. Але поліція стала на сторону порушника, банально прикриваючи цю непросту жіночку від відповідальності. На моє запитання до начальника поліції А.Свинарчука, чому досі не додано всіх дозвільних документів до матеріалів справи пані Вербіцькою, він відповів, посміхаючись: "Вона переховується від поліції".

Третього травня я написала заяву до поліції щодо надання дозволу на ознайомлення з зібраними за моєю заявою документами. Яким ж було моє здивування, коли я прочитала супровідний листІ з за підписом начальника слідчого відділення майора поліції Озимка І.Г. Він не знайшов у зібраних матеріалах даних, які вказували б на наявність кримінального правопорушення.

Дивним виглядає і той факт, що документ створено протягом робочого дня 27 квітня, а телефонувала в поліцію я о 20.41 вечора цього ж дня. Свідчення в свідків і пані Вербіцької поліцейські відбирали до 23 години вечора. Коли пан Озимок встиг ознайомитись з матеріалами справи і зробив висновки, мені незрозуміло. Мабуть в нічну зміну, але то вже було 28-го квітня.



П'ятого травня я попросила депутатів Тетяну Іванюк і Христину Яворську скористатись своїм правом (ст 14 ЗУ "Про статус депутатів місцевих рад") і перевірити журнали вхідної і вихідної документації сектору архітектури і містобудування на предмет виявлення в них інформації про розробку і видачу паспорта прив'язки для пані Вербіцької. Таких документів там не виявилось, про що депутати отримали офіційну відповідь. Ці документи, а також документ від Борщівської міської ради я додала до заяви про внесення відомостей щодо незаконного будівництва з порушенням будівельних норм на ділянці, що не була відведена для будівництва. Ми зібрали всі можливі докази факту правопорушення, але правоохоронці уже вдруге "не виявили ознак кримінального правопорушення".



Ну що ж , пане майор, зустрінемось у слідчого судді. Підтягніть знання з Цивільного і Земельного кодексів, а також законів про містобудування і місцеве самоврядування. Це саме на них посилається ст.197-1 КК України для того, щоб віднайти "наявність даних кримінального правопорушення", додала на завершення пані Наталія.