Відома поетка з Борщівщини зібрала унікальну колекцію давніх українських хусток (Фото)
Ганна Костів-Гуска-українська лікарка, поетка, перекладачка, громадсько-політична діячка, член Національної Спілки письменників України з 1982 року.
Народилася вона у селі Бабинцях, що на Борщівщині.
Ганна Михайлівна дуже любить своє село, квіти, город, рідну річку Нічлаву і колекціонує старожитності.
У День української хустки багато жінок поділилися у соцмережах світлинами у цьоому красивому головному уборі.
У скрині Ганни Костів-гуски зберігається ціла колекція хусток, які одягала ще її мати.
«Це — хустки моєї матері. Шалянові — так вони називаються…Тонюсінька шерсть…
Скільки їм років — не знаю… Моя мама народжена в 1914 році. Вони — свідки її дівоцтва, одруження, народження моїх сестер і мене, смертей моїх маленьких сестричок, війни, колгоспної праці… Вони — свідки горя і радості в нашій хаті…Найдорожчою була хустка «з конвалією», не кожна дівчина могла її мати. Моїй мамі купили цю хустку. Довгий час хустки були сховані в скрині, бо появилися інші,сучасні, потім — так звані » канадські», які модні і до цього часу…У скриню кидали таблетки нафталіну, перекладали хустки сухим полином, листками тютюну, щоб не поїла їх міль… Літом просушували на гарячому сонці… Дві хустки були відкладені на смерть: однією — зав’язували голову, другу- клали в труну…
Цих кілька, що в мене залишилося від мами, — пахнуть мені не горіховим листям, не сухою лавандою- а материними добрими, теплими руками…Це пам’ять», — написала Ганна Костів-Гуска.
Довідка: Ганна Костів-Гуска Нагороджена Орденом княгині Ольги. Є лауреатом літературних премій:
2001 — імені Братів Лепких — за поетичні збірки «Червоні коралі», «Голгофа», «Страстна дорога», «Зелені свята», «Зона» і книгу перекладів з білоруської «Неприручена пташка».
2003 — НСПУ «Благовіст» — за збірку віршів «Страсна дорога».
2003 — міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця журналу «Соборність» (Німеччина).
1996 — диплом за поезії, опубліковані італійською мовою в Мілані (Італія).
Твори поетки перекладені білоруською, киргизькою, російською, італійською мовами та есперанто.
Є авторкою поетичних збірок: Автограф вірності (1978), Нічлава (1985), Цвіте біля хати калина (1993),Зона (1996), Червоні коралі (1996), Зелені свята (1996), Неприручена пташка (переклад з Євгенії Янішиць, 1997), Голгофа (2001), Страсна дорога (2001), Цей тихий сум вечірнього вікна (2002), Жоржиновий вогонь (2004), Червоні кетяги калини. Вибране (2006).
Народилася вона у селі Бабинцях, що на Борщівщині.
Ганна Михайлівна дуже любить своє село, квіти, город, рідну річку Нічлаву і колекціонує старожитності.
У День української хустки багато жінок поділилися у соцмережах світлинами у цьоому красивому головному уборі.
У скрині Ганни Костів-гуски зберігається ціла колекція хусток, які одягала ще її мати.
«Це — хустки моєї матері. Шалянові — так вони називаються…Тонюсінька шерсть…
Скільки їм років — не знаю… Моя мама народжена в 1914 році. Вони — свідки її дівоцтва, одруження, народження моїх сестер і мене, смертей моїх маленьких сестричок, війни, колгоспної праці… Вони — свідки горя і радості в нашій хаті…Найдорожчою була хустка «з конвалією», не кожна дівчина могла її мати. Моїй мамі купили цю хустку. Довгий час хустки були сховані в скрині, бо появилися інші,сучасні, потім — так звані » канадські», які модні і до цього часу…У скриню кидали таблетки нафталіну, перекладали хустки сухим полином, листками тютюну, щоб не поїла їх міль… Літом просушували на гарячому сонці… Дві хустки були відкладені на смерть: однією — зав’язували голову, другу- клали в труну…
Цих кілька, що в мене залишилося від мами, — пахнуть мені не горіховим листям, не сухою лавандою- а материними добрими, теплими руками…Це пам’ять», — написала Ганна Костів-Гуска.
Довідка: Ганна Костів-Гуска Нагороджена Орденом княгині Ольги. Є лауреатом літературних премій:
2001 — імені Братів Лепких — за поетичні збірки «Червоні коралі», «Голгофа», «Страстна дорога», «Зелені свята», «Зона» і книгу перекладів з білоруської «Неприручена пташка».
2003 — НСПУ «Благовіст» — за збірку віршів «Страсна дорога».
2003 — міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця журналу «Соборність» (Німеччина).
1996 — диплом за поезії, опубліковані італійською мовою в Мілані (Італія).
Твори поетки перекладені білоруською, киргизькою, російською, італійською мовами та есперанто.
Є авторкою поетичних збірок: Автограф вірності (1978), Нічлава (1985), Цвіте біля хати калина (1993),Зона (1996), Червоні коралі (1996), Зелені свята (1996), Неприручена пташка (переклад з Євгенії Янішиць, 1997), Голгофа (2001), Страсна дорога (2001), Цей тихий сум вечірнього вікна (2002), Жоржиновий вогонь (2004), Червоні кетяги калини. Вибране (2006).