Так склалось, що в силу різних об'єктивних чи суб'єктивних обставин Ігор Чопик не може претендувати на роль великого політичного комбінатора та, ймовірно, не знайомий з працями Нікколо Макіавеллі. Однак, з чим не можливо сперечатись, на сьогоднішній день йому таки вдалося приборкати в минулому активних опозиціонерів. Чи то використовуючи зв'язки з місцевими елітами, які вміло керують політиками містечкового розливу, смикаючи за ниточки у найбільш відповідальні моменти, чи банально обіцяючи блага та преференції. Як би там не було, але останні сесії Борщівської міської ради, які ще кілька місяців тому були напрочуд спекотними та інтригуючими, перетворились у мляве видовище.

І якщо хтось і вирішує апелювати до керівника громади, то усе закінчується доволі передбачувано - обіцянками розібратись в ситуації чи вимогою дотримуватись регламенту. Представники різних політичних сил час від часу намагаються завдати дошкульного політичного удару, але якогось грандіозного ефекту не спостерігається. Колись активні представники "Сили людей" тепер одностайно голосують за усі запропоновані міською радою проєкти та без вагань підтримують ідеї міського голови. Одвічний опозиціонер Олександр Степовий з "Європейської солідарності" не перестає вносити пропозиції, але, схоже, в міській раді уже практично не реагують на депутата.

Зміни відбулись і в таборі коаліціянтів, але вони точно не фундаментальні. Проти якихось ідей очільника громади та його прибічників інколи виступають депутати від "За майбутнє" та "Слуги народу", з менторськими інтонаціями мовлять депутати "Свободи", демонструючи міському голові, що також здатні писати свою політичну симфонію. Однак, для Ігоря Чопика, який поступово навчився вести себе на публіці та, схоже, емоційно готовий до випадів опонентів, такі прояви політичної самостійності та ідентичності, не створюють помітних незручностей. Для керівництва міста настав час спокою, прийшовши на зміну постійній тривозі та дражливому стану саспенсу.

Можливо, вишукуючи casus belli, можливо, намагаючись продемонструвати усім оточуючим, що потрібно рахуватись з думкою кожного обранця, але на сьогоднішній день представникам різних політичних таборів таки доводиться миритись з авторитарними методами управління Ігоря Чопика та рухатись у заданій ним парадигмі. Він же таки зумів організувати роботу ради так, що майже через рік з моменту складання присяги здатен без особливих проблем та важких перемовин знайти необхідну підтримку від офіційних коаліціянтів чи неофіційних опозиціонерів.

Звісно, існує незначне утрирування стосовно авторитету та впливовості Ігоря Чопика, адже на сьогоднішній день очільник громади не здатен одним клацанням пальців зібрати довкола себе секту преторіанців з різних політичних сил, однак помітні успіхи на шляху до цього зроблено. І, ймовірно, зупинятись на досягнутому він не збирається...

Сашко Гладкий